Лаба Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Лаба
отець Василь
Народився 1 вересня 1887(1887-09-01)
Бертишів
Помер 10 листопада 1976(1976-11-10) (89 років)
Едмонтон
Діяльність капелан
Галузь церковне служінняd[1], військове капеланствоd[1], біблеїстика[1], Патрологія[1] і канонічне право[1]
Alma mater Інсбруцький університет, Віденський університет і Авґустинеум
Науковий ступінь доктор богослов'я
Знання мов українська[1]
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Посада капелан
Конфесія УГКЦ

Ла́ба Васи́ль (1 вересня 1887, Бертишів — 10 листопада 1976, Едмонтон) — священник УГКЦ, капелан, доктор наук, дійсний член НТШ. Отець-доктор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Бертишів Бібрського повіту Галичини Австро-Угорської імперії. По закінченні народної школи та гімназії у м. Львів, студіював теологію в університетах Львова, Інсбруку і Відня, де захистив наукову працю на докторантурі теологічних наук.

У 1912 р. став священником. Під час Першої світової війни був капеланом (польовим духівником) у війську Австро-Угорської імперії на італійському фронті, де знаходився при 36-му коломийському полку. Після розпаду Австро-Угорської імперії потрапив у італійський полон, з якого вернувся в 1918 р., тоді зголосився в Українську галицьку армію (УГА). Після смерті о. Миколи Їжака (у грудні 1919) зайняв посаду Начального духовника при УГА та був Генеральним вікарієм для українців-католиків з осідком у Кам'янці Подільському.

У 1920 році став доцентом, а відтак звичайним професором Богословської академії і соборним крилошанином Митрополичої капітули у Львові, як бібліст, каноніст і патролог. Катехит середніх шкіл, і професор Львівської богословської академії. Був одним із трьох кандидатів (поряд із отцями Олександром Бачинським та Леонтієм Куницьким), яких митрополит Андрей (Шептицький) у 1928 році подав до Риму як кандидатів на єпископа помічника Львівської архієпархії.[2]

У 19291934 р. видав чотиритомну працю «Патрологія» і писав наукові статті в різних журналах та пресі. Українське наукове товариство ім. Тараса Шевченка на еміграції у Мюнхені іменувало його за наукову діяльність, своїм дійсним членом. 11 червня 1936 р. о. Василь Лаба — крилошанин Митрополичої капітули, о. Гавриїл Костельник — професор гімназії, о. Петро Козіцький — квестор Богословської академії — докладно оглянули Чудотворну ікону Розп'яття Христового Глинянах, склали протокол огляду.[3]

У часи Другої світової війни одягнув військовий однострій, організовував й очолював польове духовенство Української стрілецької дивізії «Галичина». В УПА був капеланом куреня «Леви» (1943–1944 р.).

Після 1945 р. продовжив наукову та педагогічну працю в м. Рим. У 19451950 р. на еміграції став засновником і ректором Української духовної семінарії у Гіршберзі (Німеччина) і Кюлемберзі (Голландія).

У 1950 р. — синкел (генеральний вікарій) єпархії м. Едмонтон (Канада), де помер 1976 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. Скакун, Роман. Життя в тіні великого Митрополита: брат Йосиф Ґродський і його спогади. — Л.: Вид-во Укр. катол. ун-ту, 2020. — С. 216
  3. Віталіна Татова. Ну що це, як не чудо? Справжнє різдвяне диво! // Газета «Блискавка».— № 1 (56), с. 9

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]