Ніколаус Гайльман

Ніколаус Гайльман
нім. Nikolaus Heilmann
Народився	20 квітня 1903(1903-04-20) Шлюхтерн, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Помер	30 січня 1945(1945-01-30) (41 рік) Домб'є, Щецин, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС
Роки активності	з 1939
Військове звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня Штурмовий піхотний знак в сріблі Нагрудний знак «За поранення» в чорному Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Ніколаус Гайльман (нім. Nikolaus Heilmann; 20 квітня 1903, Шлюхтерн — 30 січня 1945, Штеттін) — німецький воєначальник, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

В 1920-х роках поступив на службу в охоронну поліцію. 1 травня 1939 року разом із іншими службовцями поліції вступив у СС. У складі Поліцейської дивізії СС брав участь у боях на радянсько-німецькому фронті. Займав штабні посади, в 1942 році — 1-й офіцер Генштабу (начальник Оперативного відділу) в штабі Поліцейської дивізії СС. 5 серпня 1943 року призначений начальником штабу 4-го танкового корпусу СС, 19 жовтня 1943 року — 6-го корпусу СС. З 17 лютого по 20 липня 1944 року — командир 15-ї латвійської добровольчої дивізії СС. З 20 липня по 5 серпня 1944 року тимчасово командував 4-м танковим корпусом СС до призначення Герберта Гілле. Одночасно з липня по 5 вересня 1944 року — командир 14-ї гренадерської дивізії військ СС. Після закінчення командних курсів у Гіршберзі призначений в 28-му добровольчу гренадерську дивізію СС «Валлонія». Загинув у бою.

Звання

• Лейтенант поліції (1 квітня 1929)
• Оберлейтенант поліції (1 квітня 1932)
• Гауптштурмфюрер СС (1 травня 1939)
• Штурмбанфюрер СС і майор поліції (20 квітня 1941)
• Оберштурмбанфюрер СС і оберстлейтенант поліції (5 січня 1942)
• Оберштурмбанфюрер резерву СС (1 квітня 1942)
• Штандартенфюрер СС (21 червня 1943)
• Оберфюрер СС (11 лютого 1944)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (30 січня 1945; посмертно)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня (8 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Кільце «Мертва голова»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (27 червня 1940)
  • 1-го класу (9 вересня 1941)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Німецький хрест в золоті (3 серпня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (18 серпня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (23 серпня 1944)

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
• Andreas Schulz, Günter Wegmann, Dieter Zinke: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Band 2: Hachtel-Kutschera. Biblio-Verlag, 2006, ISBN 978-3764825928
• Ulrich Saft: Krieg im Osten: Das bittere Ende jenseits der Weichsel bis Oder und Neiße Militärbuchverlag Saft, Walsrode 2002, ISBN 978-3980178969
• Mark C. Yerger: Waffen-SS Commanders: The Army, Corps and Divisional Leaders of a Legend: Augsberger to Kreutz (v. 1), Schiffer Military History, Atglen, PA 1997, ISBN 0-7643-0356-2, S. 263—266.