Німецька адміністрація з розмінування
| Німецька адміністрація з розмінування | |
|---|---|
| Deutscher Minenräumdienst | |
 Сигнальний вимпел "8" використовували, як знак ідентифікації на судах НАР | |
| На службі | 1945–1948 |
| Країна | Окупація союзниками Німеччини |
| Роль | Тралення мін |
| Чисельність |
27000 осіб 300 суден |
Німецька адміністрація з розмінування (НАР) — це організація, яку створили Союзники з колишніх екіпажів та кораблів нацистських Крігсмаріне для розмінування після закінчення Другої світової війни, переважно у Північному морі та на Балтиці, яка існувала з червня 1945 по січень 1948.
Історія[ред. | ред. код]
НАР було створено 21 червня 1945 під наглядом Союзників, а саме під наглядом Королівських ВМС,[1][2] для тралення морських мін у Північному та Балтійському морях. Вона налічувала 27000 колишніх членів Крігсмаріне та приблизно 300 суден.[3]
Командування Союзників добре усвідомлювали проблему для комерційного судноплавства з боку 600000 морських мін які були поставлені у Західній, Північній та Східній Європі, а тому не розформували німецькі тральні підрозділи після здачі у травні 1945. З цієї причини, віце-адмірал сер Гарольд Барроу, командувач британськими ВМС, та Німеччина, підписали інструкцію про створення НАР у червні 1945. Британське адміралтейство гадала за краще ризикувати німецькими матросами ніж своїми роблячи цю небезпечну роботу.[4] НАР командував коммодор Г. T. Інгланд; йому підпорядковувася старший німецький офіцер контрадмірал Фріц Краусс, який командував тральними силами під час війни.[5][6]
Спочатку німецькі матроси служили у своїй уніформі часів війни, без німецьких орлів та свастики, і за тими статутами які були у Крігсмаріне. Матроси отримували помірну платню та мали право на відпустку, на відміну від інших німецьких полонених. Тим не менш, щоденні небезпечні операції та, як результат, високий моральний дух призвели до занепокоєності з приводу НАР, особливо у Радянському Союзі.
Службу було розділено між шістьма дивізіонами (нім. Räumbootdivisionen). Німецький штаб підрозділу розташовувався у Глюкштадті.
25 травня 1946 адміністрація отримала нову синю уніформу і спеціальні відзнаки, як носили на рукаві.
Штаб адміністрації було переведено до Гамбургу у грудні 1947, а у січні 1948 адміністрацію було розформовано незважаючи на заперечення з боку американців. Причиною її розформування став тиск з боку Радянського Союзу, який побоювався що НАР є спробою західних союзників відновити Крігсмаріне.[7] Рейхсмаріне використали операції тралення після Першої світової війни,щоб зберегти досвідчених офіцерів, а тому Королівські ВМС не бажали повторити цій досвід.
Замість НАР було створено цивільну «німецьку формацію з розмінування Куксгафен», під британським керуванням і з використанням матеріальної частини та екіпажів з попередньої організації.
Місцем базування НАР став легкий крейсер Лейпциг, найбільший бойовий корабель Крігсмаріне який вижив у Другій світовій війні.[8]
Дивізіони[ред. | ред. код]
НАР була розділена шість регіональних дивізіонів різної потужності:
- 1-ий дивізіон: Шлезвіг-Гольштейн
- 2-ий дивізіон: Західна Німеччина (Куксгафен)
- 3-ий дивізіон: Данія
- 4-ий дивізіон: Норвегія
- 5-ий дивізіон: Нідерланди
- 6-ий дивізіон: Бремен (підрозділ США)
Статистика[ред. | ред. код]
- Зачищена площа:
- Північне море: 19300 км²
- Балтійське море: 1500 км²
- Витралено морських мін: 2,721
- Втрати:
- Кораблі: 10
- Люди: 348
Кораблі[ред. | ред. код]
На початку 1947 служба мала на озброєнні наступні кораблі та судні:
- 84 × Мисливці за мінами класу М (нім. Minensuch-Boote), Type 35, Type 40, Type 43
- 63 × Човни-тральщики (нім. Räum-Boote), деякі силовими установками Voith-Schneider
- 62 × Морських тральники (нім. Kriegsfischkutter)
- 6 × Мінні руйнівники (нім. Sperrbrecher)
- 5 × Допоміжні тральщики (колишні траулери)
- 110 × Допоміжні судні
Схожі організації[ред. | ред. код]
- 4-а тральна група (нім. 4. Minensuchgruppe) у Лор'янs, Франція, яка складалася з французьких матросів та німецьких військовополонених.
- Deutscher Minenräumverband Cuxhaven (Німецька формація з розмінування Куксгафен), з базою у Куксгафені, Німеччина, цивільна організація під контролем британської митниці, яка замінила НАР, яка діяла з січня 1948 року по червень 1951 року
- Відділ трудової служби (B) (LSU/B), базувався у Бремергафені та контролювався ВМС США, організація проіснувала до 1957, багато членів продовжили службу у Бундесмаріне.
Примітки[ред. | ред. код]
- Цитати
- ↑ Williamson, Gordon (2001). German Seaman 1939-45. Osprey Publishing. с. 41. ISBN 978-1-84176-327-9. Процитовано 16 травня 2015.
- ↑ Weekly information bulletin. № 81. February 1947. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 11 липня 2008.
- ↑ German Mine Sweeping Administration (GMSA) (German) . Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 9 червня 2008.
- ↑ Madsen (1998), p.127
- ↑ Madsen (1998), p.128
- ↑ Schelling, Manfred (2008). German Minesweeping Administration (GM/SA). Minesweeper: Sweeping for mines after the Second World War. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 травня 2015.
- ↑ Peifer, Douglas (April 2005). From Enemy to Ally: Reconciliation Made Real in the Postwar German Maritime Sphere. War in History. 12 (2): 208—224. doi:10.1191/0968344505wh313oa. Архів оригіналу за 7 липня 2007. Процитовано 11 липня 2008.
- ↑ Williamson, Gordon (2003). German Light Cruisers 1939-45. Osprey Publishing. с. 39. ISBN 978-1-84176-503-7. Процитовано 16 травня 2015.
- Бібліографія
- Madsen, Chris (1998). The Royal Navy and German Naval Disarmament 1942-1947. Routledge. ISBN 978-0714643731.
Посилання[ред. | ред. код]
- German Minesweeping Administration 1945-1947 - List of catalogue references. The National Archives. 2015. Процитовано 16 травня 2015.
- M/S Bibben (a former Kriegsfischkutter serving with the GMSA). bibben.no. 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 16 травня 2015.
- Peifer, Douglas (April 2002). Forerunners to the West German Bundesmarine: The Klose Fast Patrol Group, the Naval Historical Team Bremerhaven, and the U.S. Navy's Labor Service Unit (B) (PDF). International Journal of Naval History. 1 (1). Процитовано 16 травня 2015.