Північне море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Північне море
Північне море
Північне море
Площа дзеркала 565 000 км²
Найбільша глибина 809  м
Впадаючі річки Рейн, Ельба (Німеччина), Темза (Великобританія)
 

Півні́чне мо́ре — частина Атлантичного океану, омиває береги Норвегії і Данії на сході, Шотландії і Англії на заході,і Німеччини, Нідерландів, Бельгії і Франції на півдні.

Відгалуженням Півні́чного мо́ря є Скагеррак між Данією, Норвегією, і Швецією, який з'єднується Балтійським морем крізь Каттегат, Орезунд, Великий Бельт і Малий Бельт.

На півдні Північне море з'єднується з рештою Атлантики через протоку Дувр і далі — Англійський Канал, а на півночі — через Норвезьке море.

Площа моря становить 565 тис. км² (із протокою Скагеррак); глибина — до 809 м; мілина Доґґер-банка; впадають ріки: Рейн, Ельба (Німеччина), Темза (Великобританія). В акваторії моря поширене рибальство, а також ведеться активний видобуток нафти та природного газу;

Географічне середовище[ред.ред. код]

Північне море розташоване у північно-східній частині Атлантичного океану, будучи його окраїнним морем. Простягнувшись між Північно-Західною Європою і Великобританією, Оркнейськими і Шетландськими островами, на півночі воно з'єднується з Норвезьким морем, на сході — через протоки Скагеррак, Каттегат і Данські протоки (Великий Бельт, Малий Бельт і Ересунн), а також Кільський канал — з Балтійським, а на південному заході, через протоки Па-де-Кале і Ла-Манш, сполучається з Атлантикою. У дуже давні часи цей морський басейн був частиною великих рівнин Північної Європи, яку в кінці льодовикового періоду затопили води Атлантичного океану.

Разом з затокою Скагеррак площа Північного моря становить 544 тис. км². Північне море відносно мілководне, — його середня глибина становить 96 м. У південній частині моря зустрічаються мілини, шар води над якими не перевищує 40 м; під впливом вітрів і сильних морських течій вони постійно переміщюються, що дуже ускладнює навігацію. Найбільші глибини (в тому числі і максимальна — 809 м) знаходяться в глибоководному Норвезькому жолобі, який простягається вздовж південного узбережжя Норвегії від протоки Скагеррак до Норвезького моря; глибоководні — понад 450 м — розломи виявлені і в західній частині моря, наприклад, на схід від Единбурга.

Характерна риса донного рельєфу Північного моря — різка зміна глибин і великі мілини, звані тут банками. Над найбільшою з них, Доггер-банкою біля північних берегів Англії, глибина становить всього 15-30 м. Колись тут знаходилося плоскогір'я, що піднімаєлося над рівниною. Тепер ці води добре прогріваються сонцем і вони багаті на корм, тож тут скопичуються величезні косяки риби (голландське dogger буквально означає «ловити тріску»). Інша знаменита мілина — Гудмін-Санд біля берегів графства Кент на південному сході Англії.

Температура поверхневих вод у лютому (мінімум) коливається від 2 °C в протоці Скагеррак до 7,5 °C на північному заході, а в серпні (максимум) — від 12,5 °C до 18 °C відповідно, це, зокрема, обумовлено впливом теплої Північно-Атлантичної течії, яка потрапляє сюди з Норвезького моря. На кордоні з Балтикою помітно холодніше. Солоність води становить 31-35 проміле і досягає максимальних значень на півночі, де море зливається з Атлантикою. На сході солоність Північного моря помітно нижча через приплив холодних і менш солоних вод Балтики, а також впадіння в нього таких великих річок, як Рейн, Ельба, Везер, Шельда і Темза.

Протягом всього року переважають західні, південно-західні і північно-західні морські вітри, що приносять часті тумани й дощі, і тоді підняті поривами вітру хвилі досягають 6-7 м висоти, а біля узбережжя Шотландії — 11 метрів, що сильно ускладнює судноплавство. Висота припливів коливається від 0,2 м біля берегів Норвегії до 7,6 м біля узбережжя Англії; морські течії орієнтовані проти годинникової стрілки і рухаються зі швидкістю близько 1 км/год.

Узбережжя[ред.ред. код]

Знімок з космосу

Узбережжя Німеччини[ред.ред. код]

Береги Німеччини — південна межа Північного моря — заболочені низини, котрі під час морських припливів ховаються під водою. Уздовж берега тягнеться ланцюжок Північно-Фризьких (найбільший з них — Зільт) і Східно-Фризьких островів, що частково належать Данії. Так як Північна Німеччина знаходиться в зоні західних морських вітрів, зими в цих місцях найчастіше м'які, з середньою температурою січня 1 °C, а літо досить прохолодне — близько 16 °C (липень). Через великий вміст родючих морських осадових порід величезні ділянки ґрунту на узбережжі — так звані марші — дуже родючі. Належний Німеччині колись пустельний острів Гельголанд сьогодні є популярним курортом.

Узбережжя Нідерландів[ред.ред. код]

Нідерланди, західний сусід Німеччини, — країна відносно невелика, тим не менш, довжина її берегової лінії становить 451 км[1]. Зі століття в століття захищаючи береги від руйнівних хвиль Північного моря, голландці створили цілу систему захисних валів, дамб, каналів і шлюзів. Досвід з осушення озер, заток і ділянок узбережжя в цих краях має давні традиції, які сьогодні примножені найскладнішою технікою, яка використовується при будівництві нових водозахисних споруд. Невід'ємна частина пейзажу Голландії — вітряні млини, котрі допомагають перекачувати воду і перетворювати солоні болота в родючі поля; саме таким чином на місці затоки Зюйдерзеє свого часу виник найбільший і знаменитий польдер країни. У 1958 році Нідерланди приступили до реалізації меліоративної програми «Дельта-план», і за три десятки років територія країни з 32,4 тис. км² (1950)[2] збільшилася до 36,9 тис. км² (1980)[3]. За сторіччя наполегливої праці голландцям вдалося відвоювати в моря значні площі, і сьогодні близько 40% території цієї держави знаходиться нижче рівня моря, а майже 35% — виступає над морем не більше ніж на 1 м. На сході країни знаходяться горбисті моренні рівнини, захищені з боку моря грядами, які виникли тут відносно недавно — приблизно тисячу років тому. Голландії належать Західно-Фризькі острови. У північно-східній провінції Гронінген розвідано велике родовище газу і невеликі — нафти.

Узбережжя Бельгії[ред.ред. код]

Узбережжя Бельгії являє собою майже суцільну алювіальну низовину, що підноситься над рівнем моря всього лише на 5 м; тут теж багато родючих польдерів, і деякі з них розташовані нижче рівня моря. Кілька гряд піщаних дюн утворюють вздовж берега «захисний пояс» завширшки майже 4 км і висотою до 30-40 м над рівнем моря. З території Бельгії в Північне море впадають такі повноводні річки, як Маас, Шельда. Устя Рейну, Маасу, Шельди та інших річок надійно захищені від несподіваного вторгнення хвиль Північного моря системою гребель, оснащених хитромудрими шлюзами.

Узбережжя Великобританії[ред.ред. код]

На заході Північне море обмежено Великобританією, найбільшим з Британських островів. Це сусідство створює додаткову температурну аномалію: взимку тут набагато тепліше, ніж в інших регіонах, що знаходяться на тій же географічній широті — середньомісячна температура січня тут коливається в межах 4-7 °C. У той же час через близькість моря влітку біля берегів Великобританії прохолодно і температура не піднімається вище 13-17°С[4]. Рівень опадів помірний — 750 мм на рік (для порівняння: на заході Норвегії — 2000-3000 мм). У тутешніх річок, як правило, довгі воронкоподібні гирла — естуарії, з яких річкові осади виносяться далеко в море. У захищених від хвиль естуаріях, штучно поглиблених для зручності судноплавства, розташовані великі морські порти. Один з них, шотландський Абердин, раніше обслуговував риболовецькі флотилії, що промишляли в Північній Атлантиці і Північному морі, а сьогодні це ще й великий промисловий вузол, де сходяться нафто- і газопроводи, що йдуть з родовищ Північного моря. Розвідані на шельфі запаси нафти і газу стали важливою підмогою для економіки, і сьогодні Великобританія є другим (після Росії) виробником вуглеводнів в Європі. Перші поселенці на шотландському узбережжі оселилися на мисі Кіннердс-Хед. Тут було засновано місто Фрейзерборо, що стало головним портом риболовецьких флотилій і центром рибопереробної промисловості. Розташований на північ від Шотландії Оркнейський архіпелаг складається з майже семи десятків островів площею 975 км². Головна археологічна звабинка цих місць — поселення пізнього неоліту та мегаліти, побудовані за 2,5-3 тисячі років до н. е.. Місцеві жителі, як і в давнину, займаються ловлею риби, а також розводять велику рогату худобу та овець.

Узбережжя Норвегії[ред.ред. код]

Східний кордон Північного моря частково проходить вздовж південно-західного узбережжя Норвегії. Для цієї ділянки берегової лінії характерні фіорди — вузькі, довгі, що глибоко вдаються в сушу розгалужені річкові долини зі стрімкими краями. У складно розчленованих берегів раз у раз зустрічаються невеликі, переважно скелясті острови — так звані шхери. У 1960-і роки на шельфі Норвезького і Північного морів геологи виявили багаті родовища нафти і газу, і в 1971 році на морському дні було встановлено обладнання для видобутку цих корисних копалин. Норвегія, ставши володаркою одного з найефективніших у світі комплексів з видобутку вуглеводневої сировини, швидко увійшла в десятку найбільших світових постачальників енергоносіїв[5].

Узбережжя Данії[ред.ред. код]

Південніше Норвегії, за протокою Скагеррак, східна частина Північного моря обмежена датським півостровом Ютландія, на західних берегах якого переважають нескінченні дюни, часто розсіченим затоками або невеликими озерами. На південь від міста Есберг вздовж берега протягнувся ланцюжок Північно-Фризьких островів, які відділені від материка широкими ватами — ділянками, що затоплюються під час припливу. Економіка Данії тісно пов'язана з морем; в першу чергу це традиційне рибальство, яке не так давно було доповнено видобутком і переробкою виявлених на шельфі нафти і газу.

Флора і фауна[ред.ред. код]

Див. також: Список риб Північного моря

Шотландське узбережжі славиться своїми численними колоніями північних олуші — білосніжних морських птахів з чорними маховими перами.

Економічне значення[ред.ред. код]

Влітку і восени в Північному морі починається путина. Північне море володіє значними рибними запасами. У морі видобувають тріску, оселедець атлантичний, креветок, палтус та інші види риб. На мілинах рибу піймати досить легко, а рибалок буває так багато, що часом вони буквально спустошують море; у зв'язку з цим деякі держави час від часу вводять заборону на подальший промисел деяких видів.

Крім цього Північне море — важлива транспортна артерія. Саме тут знаходиться головне перехрестя морських доріг світу, пролягають основні маршрути сполучення між Європою та іншими континентами, а порти узбережжя обробляють понад 20% усього морського вантажопотоку планети. На Північному морі розташовані найбільші морські порти світу — Амстердам і Роттердам у Голландії , Антверпен — в Бельгії, Гамбург, Бремен і Вільгельмсгафен — в Німеччині, Лондон, Кінґстон-апон-Халл і Ньюкасл-апон-Тайн — у Великобританії, Осло і Берґен — в Норвегії.

Шельфові родовища нафти і газу[ред.ред. код]

Північне море, що досі залишається одним з найважливіших джерел енергоресурсів для Норвегії, а також Великобританії, Нідерландів і ряду інших країн Європейського союзу, — один з найважливіших у світі нафтогазоносних районів.

Найсприятливіші умови для утворення шельфових родовищ нафти і газу складаються на мілководді, в початковій стадії формування осадових порід (т. зв. процес седиментації). Саме таким місцем і виявилося Північне море, майже все дно якого являє собою ряд величезних нафтогазоносних провінцій. 150 млн років тому у водах цієї неглибокої водойми відсоток кисню був набагато меншим, ніж сьогодні і це уповільнювало розкладання органічних речовин, що активно накопичувалися. За відповідних температури, тиск, а також завдяки роботі бактерій органіка поступово трансформувалася в родовища вуглеводнів.

Нафтова платформа в Датському секторі Північного моря.

Активні пошуки шельфових родовищ нафти та підземного газу почалися на шельфі Північного моря майже відразу ж після Другої світової війни50-х роках XX століття)[6], а перші обнадійливі результати були отримані в кінці 1960-х років. З 1971 року почалася експлуатація розвіданих родовищ, першим і найбагатшим з яких виявилося норвезьке газоносне поле Екофіск (норв. Ekofiskfeltet), звідки вже через шість років «блакитне паливо» по газопроводу довжиною 442 км почало надходити до німецького міста Емден (нім. Emden). Незабаром норвежці розвідали ще кілька великих родовищ — Фрігг (норв. Friggfeltet), Статфьорд (норв. Statfjordfeltet), Хеймдал (норв. Heimdalfeltet), Озеберґ (норв. Osebergfeltet), Ґуллфакс (норв. Gullfaksfeltet) (їх освоюють з 1970-80-х років), а потім і Тролл (норв. Trollfeltet) — найбільше в Північному морі (воно знаходиться за 60 км від берега). З бурових платформ на берег йде сирий газ, де його очищують і по трубопроводу довжиною 1 100 км поставляють до Бельгії і Німеччини. Відмовившись від обробки газу на місці його видобутку, газовики не тільки збільшили добовий видобуток до 100 млн м³, а й перевели роботу платформи в автоматичний режим, керуючи нею з берега. Норвезький газ надходить у Німеччину, Бельгію, Великобританію та Францію двома магістралями, з яких східна йде до Німеччини (три газопроводи: Норпайп, Європайп і Європайп ΙΙ), а західна гілка постачає газ в Бельгію (Зеєпайп) та Францію (Франпайп); споруджений газопровід і до Британських островів (Вестерлед). Загальна пропускна здатність всієї системи — понад 286 млн м³ на день[7].

Біля берегів Шотландії також знайшли кілька родовищ нафти і газу, перше з яких — Фортіс (англ. Forties) — знаходиться за 180 км від берега; сьогодні по трубопроводу, прокладеному по дну затоки Груден, нафта з цього родовища надходить у Абердин, що став найбільшим на берегах Північного моря центром нафтопереробки. Характерні силуети нафтовидобувних платформ сьогодні можна зустріти у відкритому морі, починаючи від Леман-Банк, що знаходиться на широті міста Бектон в південній частині Північного моря, до найпівнічніших регіонів — як, наприклад, нафтоносна провінція Беріл на широті Оркнейських островів.

Весь шельф Північного моря поділений між Великобританією, Норвегією, Данією, Німеччиною і Голландією на економічні зони експлуатації. Найбільші родовища вуглеводневої сировини належать Великобританії та Норвегії: щорічно обидві ці країни видобувають як мінімум по 100 млн т нафти[8][9]. Від глибини залягання нафти і газу, а також природних умов залежить і ступінь технічної складності видобутку (наприклад, розробка британського родовища Леман-Банк (англ. Leman) ведеться на глибині 30 м, Фортіс (англ. Forties) — 115 м, Беріл (англ. Bereel) — 125 м, а норвезького Екофіск (норв. Ekofiskfeltet) — на глибині 70 м), хоча майже 90% нафти з шельфових родовищ видобувається з глибин, що не перевищують 60 м. З технічної точки зору найскладніша ділянка дна знаходиться між норвезьким родовищем Екофіск і узбережжям цієї країни.

До найбагатших родовищ нафти і газу з морського дна прокладені труби великого діаметру; деякі трубопроводи досягають декількох сотень кілометрів в довжину. У залежності від рельєфу дна і морських течій трубопроводи кріплять до дна за допомогою скельних або бетонних блоків, що лежать на бетонних же опорах. Але і в цих випадках не виключена небезпека пошкодження трубопроводу якорями суден або риболовецькими снастями, а також донними осадами, що переміщуються під час штормів; велику загрозу для навколишнього середовища представляє і корозія труб. Щоб убезпечити таку підводну споруду, дно вздовж трубопроводу вистилають спеціальними матами, які ще називають «підводними газонами».

Порти[ред.ред. код]

Екологія[ред.ред. код]

Води заток і фіордів болісно реагують навіть на незначне забруднення комунальними, промисловими або сільськогосподарськими відходами; для екологічного балансу окраїнних морів — наприклад, Балтійського, Середземного чи Північного — ця небезпека також досить велика. Стаючи частиною харчових ланцюгів рослин і тварин, забруднення стають причиною їх загибелі або поступового виродження; за добу в Північне море потрапляє майже 400 тис. т відходів.

Як наслідок змивання в море сільськогосподарських добрив, розрахованих на підвищення врожаю, у Північне море з Балтійського виноситься маса дрібних водоростей — фітопланктону — першої ланки харчового ланцюга.

Примітки[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.