Орішко Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орішко Іван Сергійович
Народився 19 січня 1906(1906-01-19)
Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 6 листопада 1947(1947-11-06) (41 рік)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
·автомобільна аварія
Країна  СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
медаль «Партизанові Вітчизняної війни» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іван Сергійович Орішко (19 січня 1906(19060119), село Родіонівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер у складі міста Сіверська Бахмутського району Донецької області — 6 листопада 1947, загинув у автомобільній аварії) — радянський партійний діяч, голова Ворошиловградського облвиконкому. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1946—1947 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-бідняка. У 1917 році закінчив чотири класи сільської школи в селі Родіонівці Бахмутського повіту. У травні 1918 — квітні 1920 року — працював у господарстві матері в рідному селі. У квітні 1920 — січні 1922 року — мастильник служби колії на станції Яма Північно-Донецької залізниці. У 1922 році вступив до комсомолу.

У січні 1922 — червні 1926 року — слюсар, помічник машиніста доломітного заводу на станції Яма Північно-Донецької залізниці.

У червні 1926 — липні 1928 року — курсант дворічної радянської партійної школи в місті Артемівську на Донбасі.

Член ВКП(б) з жовтня 1926 року.

У липні — листопаді 1928 року — пропагандист Артемівського окружного комітету КП(б)У.

У листопаді 1928 — листопаді 1929 року — курсант 7-го стрілецького полку роти однорічників у місті Севастополі.

У листопаді 1929 — липні 1930 року — завідувач відділу культури і пропаганди Краснолиманського районного комітету КП(б)У на Донбасі.

У липні 1930 — лютому 1931 року — слухач курсів районних партійних працівників при ЦК КП(б)У в місті Харкові.

У лютому — вересні 1931 року — член пропагандистської групи ЦК КП(б)У в місті Костянтинівці на Донбасі. У вересні 1931 — вересні 1932 року — завідувач відділу культури і пропаганди Костянтинівського міського комітету КП(б)У.

У вересні 1932 — грудні 1933 року — секретар партійного комітету КП(б)У Костянтинівського цинкового заводу Донецької області. У грудні 1933 — лютому 1935 року — секретар партійного комітету КП(б)У Торецького заводу вугільного машинобудування імені Ворошилова у місті Дружківці Донецької області. У лютому 1935 — жовтні 1936 року — секретар партійного комітету КП(б)У рудоуправління у місті Часів Яр Артемівського району Донецької області.

У жовтні 1936 — червні 1937 року — завідувач відділу культури і пропаганди Артемівського міського комітету КП(б)У. У червні — грудні 1937 року — секретар Артемівського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У січні — червні 1938 року — 2-й секретар Старобільського окружного комітету КП(б)У Донецької області.

У червні 1938 — лютому 1939 року — 2-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У. У 1939 році виключений із ВКП(б) та заарештований органами НКВС. У 1940 році звільнений і 30 жовтня 1940 року відновлений у членах партії.

У вересні 1940 — вересні 1943 року — начальник Ворошиловградського обласного земельного відділу.

У вересні 1943 — 6 листопада 1947 року — голова виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих.

Загинув у автомобільній аварії. Похований у центрі міста Ворошиловграда (Луганська).

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
  • Орешко Иван Сергеевич [Архівовано 4 липня 2013 у WebCite] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)