Палац Кантакузіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Кантакузіно

Палац Кантакузіно. Карта розташування: Румунія
Палац Кантакузіно
Палац Кантакузіно
Палац Кантакузіно (Румунія)
Країна  Румунія[1]
Територіальна одиниця Бухарест[1]
44°26′55″ пн. ш. 26°05′18″ сх. д. / 44.44874000002777592° пн. ш. 26.08842000002777795° сх. д. / 44.44874000002777592; 26.08842000002777795Координати: 44°26′55″ пн. ш. 26°05′18″ сх. д. / 44.44874000002777592° пн. ш. 26.08842000002777795° сх. д. / 44.44874000002777592; 26.08842000002777795
Стиль Боз-ар
Архітектор Ion D. Berindeyd
Час заснування 1902
Сучасний стан культурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1]
Розташування Каля Вікторієй
Сайт georgeenescu.ro
Мапа
CMNS: Палац Кантакузіно у Вікісховищі

Палац Кантакузіно (рум. Palatul Cantacuzino) — палац у Бухаресті, Румунія, розташований на вулиці Каля Вікторієй. Він був побудований архітектором Іоном Д. Бериндеєм у стилі боз-ар і має кілька кімнат у стилі рококо. Сьогодні в ньому знаходиться музей Джордже Енеску.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з брам палацу (ліворуч) та брама готелю «Ронд-Пойнт» у Парижі (праворуч), які дуже схожі між собою

Палац був побудований у 1901—1902 роках для Георге Григоре Кантакузіно, мера Бухареста і колишнього прем'єр-міністра, за планами Іона Д. Бериндея, у французькому стилі боз-ар. Після його смерті будівлю успадкував його син Михайло Г. Кантакузіно, який передчасно помер у 1929 році. Дружина Михайла Марія вийшла заміж у грудні 1939 року за композитора Джордже Енеску. 10 серпня 1913 року, наприкінці Другої Балканської війни, тут було підписано Бухарестський мирний договір.[2] Напередодні Другої світової війни в будівлі, відомій як палац Кантакузіно, також розміщувалася резиденція Ради міністрів.

Після смерті Джордже Енеску в 1955 році, його дружина у своєму заповіті вказала, що в палаці буде створено музей, присвячений митцю. У 1956 році було створено Національний музей Джордже Енеску.[3][4]

Опис[ред. | ред. код]

Екстер'єр і більшість приміщень виконані в стилі боз-ар, решта — у стилі рококо. Два леви на вході, а також ворота та огорожа в стилі Людовика XIV надають будівлі княжого вигляду. Палац мав славу місця в Бухаресті, де проводилися бали.[5] Для оздоблення інтер'єрів Георге Григоре Кантакузіно звернувся до найвідоміших художників того часу: Джордже Деметреску Мірея, Ніколає Вермонт та Костін Петреску. Ніколає Вермонт створив шість медальйонів (олія на полотні, вибитих на стіні), три з яких підписані і датовані 1907 роком. П'ять з шести медальйонів розміщені над дверима в коридорі, які вели до кімнат праворуч від входу. Два з них, «Пастух з вівцями» (рум. Cioban cu Oile) та «Селянка з посудиною» (рум. Țărăncuță cu Cofă), безпосередньо натхненні роботами Ніколає Григореску, під впливом якого перебував їх автор.[6]

На сьогоднішній день можна відвідати лише п'ять залів, решта зайняті різними установами.

Галерея[ред. | ред. код]

  • Палац за часів Прекрасної епохи (1877—1916), до спорудження будівлі на перетині вулиць Каля Вікторієй та Страда Фрумоасе
    Палац за часів Прекрасної епохи (1877—1916), до спорудження будівлі на перетині вулиць Каля Вікторієй та Страда Фрумоасе
  • Деталь однієї з воріт
    Деталь однієї з воріт
  • Менша брама палацу
    Менша брама палацу
  • Деталь меншої брами палацу
    Деталь меншої брами палацу
  • Вид на палац з парою левів у стилі Людовика XIV біля входу
    Вид на палац з парою левів у стилі Людовика XIV біля входу
  • Скляний та металевий вхід до палацу
    Скляний та металевий вхід до палацу
  • Стіна вхідної кімнати
    Стіна вхідної кімнати
  • Ручка дверей у передпокої
    Ручка дверей у передпокої
  • Двері в коридорі на першому поверсі
    Двері в коридорі на першому поверсі
  • «Селянка з посудиною» (рум. Țărăncuță cu Cofă) Ніколає Вермонта в оточенні ліпнини епохи рококо в приміщенні, де продаються квитки та сувеніри
    «Селянка з посудиною» (рум. Țărăncuță cu Cofă) Ніколає Вермонта в оточенні ліпнини епохи рококо в приміщенні, де продаються квитки та сувеніри
  • Камінна труба в стилі рококо в приміщенні, де продаються квитки та сувеніри
    Камінна труба в стилі рококо в приміщенні, де продаються квитки та сувеніри
  • Орнамент на основі фестонів на тому ж димоході
    Орнамент на основі фестонів на тому ж димоході
  • Деталь ліпнини епохи рококо в тій же кімнаті
    Деталь ліпнини епохи рококо в тій же кімнаті
  • У тій же кімнаті
    У тій же кімнаті
  • Двері іншої кімнати, заповнені ліпниною
    Двері іншої кімнати, заповнені ліпниною
  • Дивовижна, багато декорована стеля в салоні
    Дивовижна, багато декорована стеля в салоні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ Mihaela Stoica. Palatul Cantacuzino, locul unde Nababul a interzis fumatul, iar George Enescu era oaspetele preferat al Marucăi. Pe Regina Maria o primea stând jos. Процитовано 12 грудня 2018.
  3. ↑ National Institute of Historical Monuments – Cantacuzino palace [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Dan Berindei, Sebastian Boniface – Bucharest Travel Guide ', Ed. Sport-Tourism, Bucharest, 1980
  5. ↑ Popescu, Alexandru (2018). Casele și Palatele Bucureștilor (рум.). Editura Cetatea de Scaun. с. 113. ISBN 978-606-537-382-2.
  6. ↑ Oprea, Petre (1986). Itinerar Inedit prin Case Vechi din București (рум.). Editura Sport-Turism. с. 37.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палац_Кантакузіно&oldid=38503567