Палац Сфатул Церій
| Палац Сфатул Церій | |
|---|---|
|
| |
| 47°01′19″ пн. ш. 28°49′01″ сх. д. / 47.02222222002777841° пн. ш. 28.817222220027780111° сх. д.Координати: 47°01′19″ пн. ш. 28°49′01″ сх. д. / 47.02222222002777841° пн. ш. 28.817222220027780111° сх. д. | |
| Країна |
 Молдова |
| Розташування | Кишинів |
| Тип | пам'ятка і будівля |
| Стиль | класицизм |
| Архітектор | Etti-Rosa Spirerd |
| Дата заснування | 1905 |
  Палац Сфатул Церій Палац Сфатул Церій (Молдова) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Палац Сфатул Церій (рум. Sediul Sfatului Țării) — будівля в Кишиневі, що спочатку розміщувалася в 3-й гімназії для хлопчиків, розташована по вул. Олексія Матійовича. У 1917-1918 тут розташовувався парламент автономної Молдови - Сфатул Церій. Внесено до реєстру пам'яток державного значення Молдови[1][2][3].
Історія[ред. | ред. код]
Будівля зведена за проектом Володимира Циганки, призначалася як дитячий будинок та пансіонат для 70 хлопчиків із дворянських сімей. У 1905, коли будівельні роботи завершено, будівлю передано міністерству освіти, яка вирішила відкрити в ньому третю чоловічу гімназію. Двоповерхова будівля збудована за планом, що нагадує кириличну букву «ж», у стилі французького класицизму і відокремлена від вулиці просторим садом[3]. Усередині, окрім навчальних приміщень, знаходилася шкільна церква Святого Стефана[2].
У 1914 в будівлі розмістили військовий шпиталь.
У 1917 колишня гімназія стала резиденцією Національної ради (Сфатул Церій), парламенту Бессарабії, яка отримала автономію після Лютневої революції в Російській імперії[3].
2 грудня 1917 Сфатул Церій ухвалив створити Молдовську демократичну республіку зі статусом, який можна порівняти зі статусом Великого князівства Фінляндського до 1917[4], а 27 березня 1918 проголосували за приєднання Бессарабії до Румунії[2]. Під час голосування будівля парламенту була оточена румунськими військами, які вторглися до Бессарабії у січні того ж року, вигнавши з неї більшовиків[5]. Пам'ятна дошка на фасаді будівлі вказує на період роботи парламенту Молдови.
У міжвоєнний період у будівлі містилася чоловіча гімназія ім. Олександру Донича[2]. Перед палацом стояла копія фігури Капітолійської вовчиці, яка мала символізувати римське походження румунів.
У 1934 будівля передана відділенню агрономічних наук Яського університету.
Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала і в 1950 реконструйована за проектом Етті-Рози Спірер. У ньому розташовувався Сільськогосподарський інститут, а потім Академія мистецтв, згодом перейменована на Академію музики, театру та мистецтв[3].
У перші десятиліття XXI століття технічний стан будівлі був дуже поганим [6], і він вимагав термінового ремонту.
Галерея[ред. | ред. код]
-
1910. -
1920. -
1930 -
Члени Стафул Церію, 10 грудня 1918 -
Марка. 1928 -
Марка. 1997 -
Марка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Palatului Sfatului Țării, Chișinău, 1918 – Muzeul Virtual al Unirii. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
- ↑ а б в г CHIȘINĂU /// Povestea clădirii în care s-a făcut Unirea | Istorie. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 17 листопада 2020.
- ↑ а б в г Alexei Mateevici, 111 – Clădirea fostului gimnaziu nr.3 pentru băieţi în care, în martie 1918 şi-a ţinut şedinţele Sfatul Ţări. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
- ↑ Ch. King. The Moldovans. Romania, Russia and the Politics of Culture. — Stanford : Hoover Institution Press, Stanford University Press, 2000. — P. 33. — ISBN 9780817997922.
- ↑ Ch. King, 2000
- ↑ Un deputat de la București le cere autorităților României să ajute R. Moldova pentru a SALVA clădirea în care Sfatul Țării a votat Actul Unirii cu România. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 17 листопада 2020.