Велике князівство Фінляндське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фінля́ндське генера́л-губерна́торство – адміністративно-територіальна одиниця у складі Російської Імперії (центр – місто Гельсінгфорс)

[ред.] Історія

Інкорпорація окремих частин Фінляндії до складу Російської Імперії почалося відразу по Шведсько-Російській війні (1700 – 1721). Згідно Ніштадтському мирному договору (1721) Швеція поступалася Російській Імперії Південно-Західною Карелію та містом Війпурі (Виборг). За Абоським мирним трактатом 1743, до Імперії Романових перейшла й Південно-Східна Фінляндія (з містами Вільманстранд, Нейшлот та Фрідріхсгам), населення якої відразу ж отримало певні пільги від Петербурга.

Повна інкорпорація Фінляндії до Імперії Романових відбулася після поразки Швеції у війні 1808 – 1809. Монархом Фінляндського князівства ставали царі з династії Романових, представникоми яких у Фінляндії був генерал-губернатор. Весь час перебування Фінляндії під суверенітетом динсатії Романових перша домоглася розширення прав автономії, а 20 червня 1906 фінський сейм навіть зміг завтерити свою конституцію (Сеймовий устав) підписом імператора Ніколая ІІ Романова.

Після Жовтневого перевороту у Петербурзі 6 грудня 1917 Сейм Фінляндії ухвалив декларацію про повний державний суверенітет Фінляндії. 22 грудня 1917 року самопроголошений уряд Владіміра Леніна визнав незалежність Фінляндії (серед підписів під цим указом і автограф українського комуніста Петровського).

[ред.] Поділ

8 губерній:

• • Або-Б’єрнеборзька (центр – Або)
  • Вазаська (центр – Миколайстад)
  • Виборзька (центр – Виборг)
  • Куопіоська (центр – Куопіо)
  • Нюландська (центр – Гельсінгфорс)
  • Свято-Михельська (центр – Свято-Михель)
  • Тавастгуська (центр – Тавастгус)
  • Улеаборзька (центр – Улеаборг)

[ред.] Дивись також

• Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії
• Поділ губерній і областей Російської Імперії
• Фінляндія