Паризька мирна угода 1763

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пари́зька ми́рна угода 1763 року — мирна угода між Великою Британією та Португалією з одного боку, і Францією та Іспанією — з іншого, підписана 10 лютого в Парижі й разом з Губертусбурзьким миром поклала край Семирічній війні. Попередні умови миру були підписані у Фонтенбло 3 листопада 1762 року, у Парижі ж було оформлено остаточну угоду.

Умови угоди[ред.ред. код]

За умовами миру Франція відмовилась від усіх претензій на Канаду, Нову Шотландію й усі острови затоки Святого Лаврентія. Разом із Канадою Франція поступилась долиною Огайо та усією своєю територією на східному березі Міссісіпі, за винятком Нового Орлеану.

У той самий час Іспанія, за повернення Англією Гавани, поступилась їй Флоридою, чим на той момент називались всі її континентальні володіння на схід від Міссісіпі. Незважаючи на велику площу земель Англія домагалась прав на Пуерто-Ріко, оскільки країна, отримана на континенті була на той момент слабо заселеною та освоєною.

У Європі Менорка була повернута Англії, але оскільки повернення цього острова Іспанії було однією з умов її союзу з Францією, то остання, будучи не в змозі виконати тепер цю умову, відповідно поступилась Іспанії Луїзіаною, на захід від Міссісіпі.

Французькі війська також виводились з території Ганновера та спільно з іспанськими — з території Португалії.

У Вест-Індії Англія повернула Франції важливі острови: Мартініку та Гваделупу. Чотири острови з групи Малих Антильських, що вважались нейтральними, були розділені між двома державами: Сент-Люсія перейшла до Франції, а Сент-Вінсент, Тобаго й Домініка — до Англії, яка також утримала за собою і Гренаду.

В Африці Франція втрачала землі у Сенегалі.

В Індії Франція відновила всі володіння, що були у кордонах до початку наступу, але втратила право зводити укріплення чи утримувати війська у Бенгалії й таким чином залишила станцію в Чанданнагарі беззахисною. Таким чином Франція знову здобула можливість торгівлі в Індії, але практично відмовилась від своїх претензій на політичний вплив у регіоні. При цьому англійська компанія зберегла всі свої завоювання.

Паризька мирна угода також надавала Франції право риболовлі поблизу берегів Ньюфаундленду й у затоці Святого Лаврентія, яким та користувалась і раніше. Одночасно у цьому праві було відмовлено Іспанії, яка вимагала його для своїх риболовів. Ця поступка Франції була в числі тих, на які в Англії понад усе нападала опозиція.

Таким чином, за підсумками миру Англія надбала колоніальну державу, що включала Канаду від Гудзонової затоки й усі теперішні Сполучені Штати на схід від Міссісіпі. Окрім територіальних придбань Англії та її морського панування вона також набула престижу і становище в очах інших держав. Поступки Англії під час укладання миру були спричинені величезним зовнішнім боргом, який сягнув 122 000 000 фунтів стерлінгів.

Посилання[ред.ред. код]