Періодична функція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Періоди́чна фу́нкція ― функція, яка повтороює свої значення через деякий ненульовий період, тобто не змінює свого значення при додаванні до аргумента фіксованого ненульового числа (періоду).
Зміст |
[ред.] Означення
Нехай M - абелева група (зазвичай вважається, що
— дійсні числа з операцією додавання або
— комплексні числа). Функція
називається періодичною з пері́одом
, якщо виконується
.
Якщо ця рівність не виконується для всіх
, то функція f називається аперіоди́чною.
Якщо для функції
існують два періоди
, відношення яких не рівне дійсному числу, тобто є
, то f називається двоперіоди́чною фу́нкцією. В цьому випадку значення f на всій площині визначаються значеннями в паралелограмі, натягнутому на T1,T2.
[ред.] Примітка
Період функції визначається неоднозначно. Так, якщо T — період, то і довільний елемент T' вигляду
, де
— довільне натуральне число, теж є періодом.
Але якщо серед множини періодов
є найменше значення, то воно називаєтся головним (або основним) періодом функції.
[ред.] Дії над періодичними функціями
Невірні наступні твердження стосовно суми периодичних функцій:
- Сума 2 функцій зі співрозмірними (навіть основними) періодами T1 и T2 є функцією с періодом НСД (T1,T2).
- Сума 2 функций із наспіврозмірними (навіть основними) періодами є неперіодичною функцією.
- Не існує періодичних функцій, не рівних константі, у яких періодами є наспіврозмірні числа.
[ред.] Приклади
- Функція рівна константі f(x) = const є періодичною, і довільне дійсне число є її периодом. Головного періоду вона не має.
- Функція
є аперіодичною.


