Повстанські загони добропільських рудників

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (серпень 2015)
Повстанські загони добропільських рудників
На службі 1917–1919
Країна УНР УНР
Тип кавалерія, піхота
Війни/битви Українсько-більшовицька війна Донбасько-Донська операція Антигетьманське повстання 1918 Донбаська операція (1919)
Командування
Поточний
командувач

О. Д Гриняк В. Ф. Татарин

Р. Т Тремба

Червона гвардія добропільських рудників — військове формування при ревкомі добропільських рудників у 1917-1918 рр.

Історія[ред. | ред. код]

Після жовтневого перевороту у Петрограді, більшовики спробували захопити владу в Святогорівській волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Ними був створений ревком. Збройною силою заколотників мав стати загін Червоної гвардії.

Були створені червоногвардійські загони чисельністю 150 і 350 чоловік. Командирами були: В.Х. Татарин, О.Д. Гриняк, комісарами - І.О. Андрюханов, Н.У. Булавін.

31 грудня 1917 року більшовики за допомогою червоногвардійців встановили контроль над виробництвом на Ерастівському та Святогорівському рудниках Російсько-бельгійського акціонерного товариства Ерастовських кам'яновугільних копалень Р.К. та Г.Х. Бродських[1], внаслідок чого видобуток вугілля різко скоротився.

21 квітня 1918 рудники були зайняті українськими та австро-німецькими військами, у волості відновлено владу УНР. Загін припинив свою діяльність.

Восени 1918 року колишнього командира загону, Василя Татарина, заарештувала Державна варта за незаконне зберігання зброї[джерело?].

Протигетьманське повстання[ред. | ред. код]

14 листопада 1918 р. Директорія підняла антигетьманське повстання. Колишні червоногвардійці на чолі із Р.Т.Трембою та В.Х.Татарином брали участь у роззброєнні Державної Варти на станції Гришине, під час чого був убитий урядник Царевський[2].

У січні 1919 року добропільський загін, що налічував понад 70 бійців, влився у 75-й радянський полк, що розміщувався у Павлограді[джерело?].

Відомі командири[ред. | ред. код]

Фельдфебелів Іван Павлович — більшовик, командир партизанського загону добропільських рудників (1917–1918 роки).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ МІСТО ДОБРОПІЛЛЯ В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917–1920 РР.) http://dobro-biblio.ucoz.ru/Shuman/broshura_revoljucija.pdf
  2. ↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. стр 331

Джерела[ред. | ред. код]

  • Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
  • Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
  • Історія смт. Святогорівка. Кривенко Татьяна Григорьеана, Латушанская Валентина Петровна.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повстанські_загони_добропільських_рудників&oldid=42198297