Поль Елюар
Поль Елюа́р (фр. Paul Éluard, повне ім'я — фр. Eugène Émile Paul Grindel; *14 грудня 1895, Сена-Сен-Дені — 18 листопада 1952, Париж) — французький поет, творчість якого відносять до сюрреалізму.
Зміст |
Життя і творчість [ред.]
У 1912 році у юного Елюара був виявлений туберкульоз, він був вимушений перервати своє навчання в Парижі і виїхати лікуватися до Швейцарії. Там в санаторії він познайомився з Оленою Дьяконовою, яку називав Гала. Вона стала його музою, саме тоді він почав писати вірші. У 1917 році Поль Елюар і Гала одружилися, через рік у них народилася дочка Сесіль.
Поет брав участь в Першій світовій війні як санітар в госпіталі, на фронті він написав збірку віршів, вперше підписавшись ім'ям Поль Елюар. У 1918 його «відкрив» Жан Полан, він же познайомив його з Бретоном, Арагоном, Максом Ернстом. Разом з ними Елюар став одним із засновників дадаїзму, а потім сюрреалізму. У 1923 порвав з дадаїзмом, посварився з Тристаном Тцара. У 1926 разом з іншими сюрреалістами вступив в комуністичну партію, в 1933 був виключений за антирадянські вислови.
У 1929 році Поль Елюар зустрічає Сальвадора Далі і з ним же пізніше знайомить свою дружину. Гала приймає рішення піти від Елюара до Далі, який з цієї нагоди написав «Портрет Поля Елюара». Далі висловився про це так: «Я відчував, що на мене покладений обов'язок відобразити лице поета, з Олімпу якого я викрав одну з муз».
Напередодні публікації збірки Mourir de ne pas mourir (Вмирати тому, що не вмираєш), про яке Поль Елюар сказав, що це буде його остання книга, він, не попередивши нікого, відправився в подорож. Гала і його друзі думали що він мертвий. Ця подорож навколо світу тривала сім місяців. Тоді він зустрів Марію Бенц (Нуш), його нову музу, а в майбутньому дружину. У 1930 році Гала остаточно пішла від Елюара до Далі, а в 1934 він одружився з Нуш. Під час громадянської війни в Іспанії Поль виступав проти франкістського руху. В ті роки він зближувався з Пабло Пікассо; саме картина художника «Герніка» надихнула Елюара на написання поеми «Перемога Герніки».
На початку Другої світової війни Поль влаштувався в Парижі і почав активну боротьбу проти нацистів, що окупували Францію. Він писав вірші щоб підтримати дух партизан в роки Опору. Працював у підпільному видавництві, випускаючи разом з Луї Арагоном і Жаном Еффелем антифашистські сатиричні листівки. Листівки з текстом одного з найзнаменитіших творів Елюара «Свобода» були скинуті англійськими літаками над Францією. У 1942 році, вже в підпіллі, він був знов прийнятий в комуністичну партію. Після війни поета спіткав новий удар, смерть улюбленої дружини Нуш.
Поль Елюар подорожував по всьому світу беручи участь в різних конгресах присвячених миру і як представник руху сюрреалістів. У 1950 році, у Варшаві, він був присутній на розробці Усесвітньої Ради Миру. У тому ж році він познайомився з Домінік Лемор, вони взяли шлюб в 1951. Поль написав збірку віршів «Фенікс», присвячених їх відносинам і новознайденій радості життя. У лютому 1952, поет представляв французьку культуру на ювілеї Віктора Гюго в Москві. 18 листопада 1952 року Поль Елюар помер від інфаркту, похований на Паризькому кладовищі Пер-Лашез.
Визнання [ред.]
Лауреат Міжнародної премії миру (1952).
До творів Елюара писали музику Ф. Пуленк, А. Соге, Л. Ноно, К. Сааріахо, А. Волконський, О. Градський.
На його честь названо астероїд 15752 Елюар[1].
Твори [ред.]
- « Premiers poèmes » (1913)
- « Le Devoir » (1916)
- « Le Devoir et l'Inquiétude » (1917) avec une gravure sur bois par André Deslignères
- « Les Animaux et leurs hommes, les hommes et leurs animaux » (1920)
- « Une vague de rêve » (1924)
- « Mourir de ne pas mourir » (1924)
- « Au défaut du silence » (1925)
- « Capitale de la douleur» (1926)
- « Les Dessous d'une vie ou la Pyramide humaine » (1926)
- « L'Amour la Poésie » (1929)
- « Ralentir travaux » (1930), en collaboration avec André Breton et René Char
- « À toute épreuve » (1930)
- « Défense de savoir » (1932)
- « La Vie immédiate » (1932)
- « La Rose publique » (1935)
- «Facile» (1935)
- « Les Yeux fertiles » (1936)
- <Quelques-uns des mots qui jusqu'ici m'étaient mystérieusement interdits; glm, (1937)>
- « Cours naturel » (1938)
- « Donner à voir » (1939)
- « Poésie et vérité 1942 » (1942)
- « Liberté » (1942)
- «Avis» (1943)
- « Les Sept poèmes d'amour en guerre » (1943)
- « Au rendez-vous allemand » (1944)
- « Poésie ininterrompue » (1946)
- « Le Cinquième poème visible » (1947)
- « Notre vie » (1947)
- « À l'intérieur de la vue » (1947)
- « La Courbe de tes yeux »
- « Le temps déborde » (1947)
- « Ode à Staline» (1950)
- « Le Phénix », (1951), Œuvres complètes, II, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1968
- Picasso, малюнки (1952)
- Повне зібрання творів « Œuvres complètes », в двох томах під редакцією Marcelle Dumas та Lucien Scheler було опубліковане в 1968 році в серії видавництва Ґаллімар «Bibliothèque de la Pléiade».
- « Le Poète et son ombre », Seghers, 2008 : textes provenant de plaquettes à tirage limité, de catalogues rares et de revues. (антологія, багато нових документів).
Українські переклади [ред.]
- Поль Елюар, Поезії. Київ, 1975
