Полідипсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полідипсія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R63.1
МКХ-9 783.5

Полідипсія (дав.-гр. πολύς багато + дав.-гр. δίψα спрага[1]) — симптом, що характеризується неприродно сильною, невгамовною спрагою. Зменшується або зникає тільки при прийомі води в кількостях, що значно перевищують фізіологічні, для дорослих — понад 2 літрів на добу.

Етіологія[ред.ред. код]

Причиною розвитку подібної клініки є надмірна активація питного центру в головному мозку. Це може бути викликано як фізіологічними, так і патологічними причинами. Так, наприклад, при активній втраті води з потом або при значних фізичних навантаженнях потреба у воді може значно зростати. До патологічних причин подібного стану можна віднести підвищення концентрації певних речовин в крові людини. Наприклад, підвищення рівня глюкози при цукровому діабеті. Розрізняють первинну полідипсія і вторинну. Первинна виникає при безпосередній активації питного центру, наприклад при гіпофізарно-гіпоталомічній патології, або як наслідок психічних розладів. Вторинна є реакцією на зміну складу циркулюючої крові.

Ускладення[ред.ред. код]

Пиття води при полідипсії можк призвести до виникнення водно-електролітних порушень в організмі людини. Як правило, розвиваються набряки, асцит, при виражених порушеннях в поєднанні з патологією нирок можливе виникнення судомного синдрому.

Джерела[ред.ред. код]