Постулати Коха

Постула́ти Ко́ха (також постула́ти Ге́нле-Ко́ха або постула́ти Па́стера-Ко́ха) — чотири критерії встановлення причинних взаємовідношень між підозрілим на збудника мікробом і хворобою. Постулати були сформульовані Робертом Кохом і Фрідріхом Лефлером в 1884 році та переглянуті та опубліковані Кохом в 1890. Кох застосував постулати, щоб встановити етіологію сибірської виразки і туберкульозу, але вони були узагальнені до інших хвороб.

Постулати

Постулатами Коха є такі:

1. Організм повинен бути знайдений у всіх тваринах, страждаючих від хвороби, але не в здорових тваринах.
2. Організм повинен бути ізольований від ураженої тварини і вирощений в чистій культурі.
3. Культурний організм повинен викликати хворобу, коли введений у здорову тварину.
4. Організм повинен бути повторно ізольований від експериментально зараженої тварини.

Проте слід зазначити, що Кох цілком вилучив другу частину першого постулату, коли він виявив асимптоматичних носіїв холери (Koch, 1893) і пізніше тифу. Дійсно, пізніше були знайдені асимптоматичні носії багатьох хвороб, особливо вірусних, наприклад поліомієліту, герпесу, ВІЛ і гепатиту C. Один приклад: всі доктори і вірологи погоджуються, що поліовірус (вірус поліомієліту) викликає параліч тільки в кількох заражених, і тільки успіх лікування вакциною проти поліомієліту підтримує судження, що саме поліовірус — збудник хвороби.

Третій постулат не завжди має місце, як сам Кох знайшов як для туберкульозу, так і для холери (Koch, 1884). Дійсно, ми бачимо це сьогодні з такими хворобами як ВІЛ, де індивідууми з відсутнім геном CCR5 Δ32, здається, стійкі до інфекції ВІЛ.

Постулати Коха для 21 століття

Постулати Коха відіграли значну роль у мікробіології, але вони все ще мають значні обмеження. На приклад, Коху було добре відомо, що у випадку з холерою, агент, що її викликає, Vibrio cholerae, міг бути знайдений в обох хворих та здорових людей, роблячи недійсним його перший постулат. Крім того, вірусні хвороби ще не були відкриті, коли Кох сформулював свої постулати, і є багато вірусів, які не викликають хворобу в усіх інфікованих осіб, необхідну умову першого постулату.

Пізніше, сучасні нуклеїнові кислотно-лужні мікробні методи виявлення зробили первісні постулати Коха ще менш доречними. Ці нуклеїнові кислотно-лужні методи роблять можливим розпізнавання мікробів, які пов’язані з хворобою, але у багатьох випадках мікроби не придатні для культивування. Також, нуклеїнові кислотно-лужні методи виявлення дуже чутливі та часто можуть виявляти дуже низькі рівні вірусів, які знаходять у здорових людей без хвороби.

Використання цих нових методів призвело до виправленої версії постулатів Коха: Fredricks and Relman запропонували наступний набір постулатів Коха для 21 століття.

1. Ряд нуклеїнової кислоти, який належить передбачуваному патогенному організму має бути представлений в більшості випадків інфекційного захворювання. Мікробна нуклеїнова кислота має бут знайдена переважно, здебільшого в тих органах чи макроскопічних структурних ділянках, захворювання яких були зафіксовані, але не в тих органах, де відсутня паталогія.
2. Менше чи більше копій збудника, обумовлених рядом нуклеїнової кислоти мають зустрічатися в носіях або тканинах без захворювання.
3. З «розчиненням» хвороби, число копій збудника, обумовлене рядом нуклеїнової кислоти, має зменшитися обо стати невиявним. З клінічним рецидивом, навпаки – має зустрічатися.
4. Коли послідовність виявлення передує хворобі, або послідовність числа копій співвідноситься з серйозністю захворювання чи патології, об’єднання послідовності захворювання більш ймовірно є причинно-наслідковим зв’язком.
5. Природа мікроорганізму встановленого з доступного ряду повинна відповідати відомим біологічним характеристикам цієї групи організмів.
6. Аналоги ткининої послідовності треба розглядати на клітинному рівні: зусилля мають бути направлені на демонстрацію спецефічної локалізованої гібридизації мікробної прослідовності до областей тканин з паталогією та на виявлення мікрооорганізмів або до областей, де допускається знаходження мікроорганізмів.
7. Ці, засновані на послідовності, форми доказу для мікробного причино-наслідкового зв’язку мають бути відтворюваними.

Посилання

• Koch R. Über die Ätiologie der Tuberkulose. In: «Verhandlungen des Kongresses für Innere Medizin. Erster Kongress, Wiesbaden 1882».
• Koch R. (1884) Mitt Kaiser Gesundh 2, 1-88
• Koch R. (1893) J. Hyg. Inf. 14, 319—333
• Fredericks DN, Relman DA (1996). "Sequence-based identification of microbial pathogens: a reconsideration of Koch's postulates" . Clin Microbiol Rev 9 (1): 18–33. PMC 172879. PMID 8665474.