Праймеріз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Пра́ймеріз» (англ. primaries — попередні), попередні вибори — тип голосування, в котрому обирається один кандидат від партії. Між обраними кандидатами потім проходить звичайне голосування. Зміст «праймеріз» полягає в тому, щоб кандидати від однієї партії не відбирали один в одного голоси на основних виборах, оскільки їх електорат як правило близький. Час від часу ті, хто програє на праймеріз, все ж таки вирішують взяти участь у виборах, але як незалежні кандидати, без підтримки партії.

Праймеріз особливо часто використовується в США.

Уперше були застосовані в США у XIX столітті. Запроваджені, аби обмежити вплив партійних босів, представників великого бізнесу, членів Конгресу, губернаторів та інших посадових осіб на формування виборчих списків. Ця процедура мала стати також інструментом відсіювання явних аутсайдерів, посилення ротації посадових осіб та лояльності виборців. Сьогодні в США праймеріз поширюється буквально на всі виборні посади в законодавчій та виконавчій владах на федеральному, регіональному й місцевому рівнях. У країні за допомогою праймеріз обирають близько 500 тис. посад, із яких на федеральному рівні лише 542: президент, віце-президент, 100 сенаторів і 435 членів Палати Представників, 5 територіальних делегатів. Проведення праймеріз передбачено Конституцією, а процедура регулюється законодавством кожного штату, а також внутрішньопартійними правилами і сформованими традиціями. Проводять перегони місцеві виборчі органи (аналог територіальних виборчих комісій в Україні). Втім, вони мають право відмовитися від опитування (наприклад, із огляду на недостатнє фінансування) й повністю покласти цю відповідальність на партії. Кандидати залежать від «спонсорів» — переважну більшість переможців праймеріз у США становлять ті, хто був успішнішим у залученні добровільних внесків у процесі збору грошей для праймеріз. Відповідно до правил партії мають право на власний розсуд виключити зі своїх лав (а отже, й із попереднього списку) будь-якого кандидата, де-факто ветуючи його кандидатуру та позбавляючи своєї підтримки. Однак за кандидатами завжди залишається право оскаржити таке рішення в суді.

Попередні вибори проводять також у Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, з 2005 року — в Італії, з 2006 — у Франції.

В Ізраїлі праймеріз запровадили на початку 1990-х років і використовують для формування партійних списків лише на виборах до парламенту — Кнесету. Ці вибори відбуваються за пропорційною системою. Список, сформований за підсумками праймеріз, має дві категорії кандидатів: до першої входять переможці загальнонаціонального округу — від 10 до 20 найпопулярніших політиків («зірок» партії); до другої — переможці в регіонах країни. Спочатку проводять праймеріз у загальнонаціональному окрузі, інші 40-50 позицій заповнюють за результатами в регіональних округах.

У Британії для обрання кандидатів у члени Британського парламенту від Лейбористської партії місцеві виконавчі партійні органи збирають заявки від членів партії, які ввійшли до ухваленого партією списку, й складають попередній список кандидатів. До нього автоматично потрапляють чинні депутати. Після голосування центральний виконавчий орган партії має право вето на кандидатуру переможця. Крім того, були випадки, коли центральний виконавчий орган партії вносив зміни до процедури голосування. На виборах мера Лондона в 1999—2000 роках, знаючи про існування сильного кандидата від лівого крила партії Кена Лівінгстона, керівництво лейбористів не ветувало його кандидатуру, а повернулося до системи виборів, яка існувала до 1993 року, тобто скликало колегію виборців. Унаслідок цих змін популярний серед низових партійців лівий кандидат не зміг стати кандидатом від партії.

Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.