Голосування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Голосування — процес прийняття рішення групою людей (зборами, електоратом), при якому загальна думка формулюється шляхом підрахунку голосів членів групи. Голосуванню зазвичай передує обговорення. Альтернативними формами прийняття рішення є вироблення консенсусу або жеребкування. Також голосування використовуються для визначення громадської думки і побудови рейтингу ставлення респондентів до того чи іншого кандидату у виборах та конкурсах.

Необхідність голосування[ред.ред. код]

В демократичній системі, голосування проводиться на виборах посадових осіб і при прийнятті рішень, що стосуються співтовариства.

Голосування може бути відкритим або таємним. При відкритому голосуванні не приховується, як проголосував той або інший учасник. При таємному голосуванні, навпаки, вживаються заходи, щоб ця інформація була недоступна. Тим самим виключається можливість будь-якого контролю за волевиявленням виборця або тиску на нього. Це необхідно для захисту тих, хто проголосував «неправильно» від переслідування. Якщо способи відкритого голосування різноманітні - від зборів учасників у приміщенні або на відкритому повітрі до голосування з використанням інтернету, то для таємного голосування необхідні спеціальні приміщення й пристосування (наприклад, виборча дільниця, обладнана кабінками для заповнення бюлетеня і урнами для голосування).

При оцінці результатів голосування підраховуються голоси. У багатьох видах голосування кожен учасник має один голос, проте можливі й інші варіанти.

У більшості країн прийняття участі в голосуванні — особиста справа кожного. Існують, однак, країни (Австралія, Бельгія, Бразилія), в яких голосування на виборах до органів державної влади є обов'язковим.

Те, що в країні проводиться голосування, не означає, що така країна автоматично є демократичною. У деяких країнах кандидати призначаються заздалегідь, і конкурентів на виборах немає.

Критика[ред.ред. код]

Рішення, засновані на думці більшості, зменшують причетність кожного учасника групи до прийнятого рішення. Ті що опинилися в меншості в меншій мірі відчувають свої зобов'язання відповідно до рішення, прийнятого більшістю. Результатом такої «скороченої причетності» стає менша готовність захищати рішення і діяти відповідно до нього.

Також наводяться такі аргументи:

  • Голосування направлено скоріше на суперництво, ніж на співпрацю;
  • Прийняття рішення засноване на дихотомії виграли/програли, без урахування можливості компромісу або іншого рішення;
  • Критерій більшості часто представляється не повноважним і відчуженим, що вимушує меншість підкоритися;
  • Прихильники консенсусу стверджують, що така «тиранія більшості» порушує згуртованість спільноти, сприяє розколу і знижує його ефективність.

Способи голосування[ред.ред. код]

  • У гладіаторських боях глядачі використовували жестикуляцію, щоб проголосувати, чи залишити жити переможеного гладіатора. Відігнутий великий палець, опущений донизу, що символізує вийнятий з піхов меч, означав смерть, стиснений в кулак означав життя.
  • SMS-голосування за допомогою мобільних телефонів використовується в різних інтерактивних програмах, іграх, конкурсах.
  • Інтернет-голосування застосовується в різних офіційних і неофіційних опитуваннях громадської думки, у конкурсах, що проходять в Інтернеті, або навіть у державних конституційних виборах. Вперше використано в Естонії на парламентських виборах: можливість проголосувати по Мережі використовували 3% громадян Естонії.
  • Бюлетені використовуються в більшості країн світу на офіційних виборах і референдумах.

Див. також[ред.ред. код]


Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.