Ліндон Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ліндон Б. Джонсон
Ліндон Б. Джонсон

Час на посаді:
22 листопада 1963 — 20 січня 1969
Попередник Джон Фітцджеральд Кеннеді
Наступник Ричард Ніксон

Час на посаді:
20 січня 1961 — 22 листопада 1963
Президент Джон Фітцджеральд Кеннеді
Попередник Ричард Ніксон
Наступник Г'юберт Гамфрі

Народився 27 серпня 1908(1908-08-27)
Стоунвол,Техас
Помер 22 січня 1973(1973-01-22) (64 роки)
Стоунвол,Техас
Національність Англієць
Політична партія Демократична партія США
Дружина Леді Берд Джонсон
(англ. Lady Bird Johnson
Професія вчитель, політик
Релігія Учні Христа
Підпис Lyndon B. Johnson signature.JPG

Ліндон Б. Джонсон (англ. Lyndon B. Johnson) (19081973) — 36-й президент США. Обирався до Палати представників і до Сенату. 1955 року обраний лідером більшості у сенаті. 1960 обраний віце-президентом. Заступив на посаду президента у 1963 році, після замаху на президента Кеннеді. Обраний президентом 1964 року.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 27 серпня 1908 р. біля Стоунволла в штаті Техас. Закінчив школу в Джонсон-ситі, пізніше — Південно-західний педагогічний коледж (штат Техас, Сан-Маркос). Після закінчення освіти викладав майстерність полеміки і риторики в школі імені Сема Х'юстона (Х'юстон).

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1931 р. конгресмен Р. Клеберг запросив Ліндона Джонсона на посаду свого секретаря. У серпні 1935 Джонсон був призначений техаським уповноваженим національної адміністрації у справах молоді.

У 1937 він був вибраний в палату представників США від 10-го виборчого округу Техасу. Джонсон отримав призначення у впливові комітети Конгресу і став активним поборником Нового курсу. У 1941 він почав свою першу кампанію по виборах в Сенат США. Не зважаючи на підтримку Рузвельта, в ході попередніх виборів Джонсон зайняв друге місце серед 29 претендентів.

Він став в 1942 р. членом комітету палати представників у справах військово-морського флоту, а в 1947 — членом комітету з військових сил. Брав участь також в роботі спеціального комітету з військової політики і об'єднаного комітету з атомної енергії.

У 1948 р. Джонсон був обраний у Сенат. Там він зблизився з впливовим демократом Р.Расселом з Джорджії, і отримав два призначення — у комітет з військових сил і комітет із зовнішньої торгівлі і торгівлі між штатами. У 1951 він був вибраний заступником лідера, а в 1955 — лідером демократів в Сенаті. У 1954 був переобраний в Сенат.

У 1960 Джонсон вирішив балотуватися на пост президента від Демократичної партії. Він заявив свою кандидатуру 5 липня, за декілька днів до скликання національного конвенту партії. У першому турі первинних виборів він зазнав серйозної поразки, а в другому програв Джону Кеннеді і був призначений кандидатом у віце-президенти. Після перемоги Кеннеді на президентських виборах 1960 року Ліндон Джонсон вступив в повноваження віце-президента 20 січня 1961 р.

Період президентства[ред.ред. код]

Присяга Джонсона на борту Air Force One в день вбивства Кеннеді. Президента оточують три жінки: справа — овдовіла Жаклін Кеннеді, зліва — його власна дружина, прозвана Lady Bird, перед ним з Біблією в руці — суддя Сара Хьюз, перша жінка, що прийняла присягу у президента США

22 листопада 1963 року Кеннеді був вбитий, і з цього дня Джонсон почав виконання обов'язків президента. Джонсон (що їхав в тому ж кортежі машин, що і президент) приступив до виконання обов'язків президента, принісши присягу на борту президентського літака, що стояв на аеродромі Далласа, безпосередньо перед вильотом до Вашингтона.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Однією з перших ініціатив Джонсона було створення «Великого суспільства», в якому не буде бідності. Конгрес виділив на цю програму близько мільярда доларів.

У 1964 був прийнятий Акт про цивільні права, що знищив расову сегрегацію на Півдні США. Була заснована державна медична страховка (Medicare). На президентських виборах 1964 Джонсон із значною перевагою переміг, не зважаючи на те, що Південь, невдоволений відміною сегрегації, вперше за 100 років голосував за республіканця — відомого «яструба» Холодної війни Баррі Голдуотера.

Джонсон повторно вступив на посаду в січні 1965, менш ніж через 2 роки після смерті Кеннеді, тому мав право балотуватися і на наступний термін.

У 1966 р. Джонсон добився вживання заходів по створенню «вчительського корпусу», програми житлових субсидій сім'ям, що мають потребу, програми «Зразкових міст», нових заходів боротьби із забрудненням води і повітря, програми будівництва покращуваних автомагістралей, збільшення виплат по соціальному страхуванню, нових заходів в області медичної і професійної реабілітації.

Проте пізніше програма створення «Великого суспільства» була згорнута у зв'язку з початком війни у В'єтнамі.

Під час другого терміну Джонсона знов почали загострюватися проблеми, пов'язані з правами чорношкірих американців. У серпні 1965 р. в негритянському районі Лос-Анжелеса сталися безлади, в результаті яких загинуло 35 осіб. Влітку 1967 р. сталися найбільші виступи афро-американського населення. У Ньюарку (штат Нью-Джерсі) загинули 26 осіб, в Детройті — 40. 4 квітня 1968 р. був вбитий лідер руху за цивільні права Мартін Лютер Кінг. Після цього в 125 містах, у тому числі і у Вашингтоні, почалися заворушення негритянського руху.

Через втручання у війну у В'єтнамі перед осінніми виборами в Конгрес популярність Джонсона значно впала.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Головною подією періоду президентства Джонсона стала Війна у В'єтнамі. США підтримували уряд Південного В'єтнаму в його боротьбі з комуністичними партизанами ФНВПВ, які, у свою чергу, користувалися підтримкою Північного В'єтнаму. У серпні 1964 року після двох інцидентів в Тонкинській затоці Джонсон наказав завдати у відповідь ударів з повітря по Північному В'єтнаму і добився прийняття Конгресом резолюції про підтримку будь-яких дій, які президент визнає необхідними для «відсічі нападу на збройні сили США і запобігання подальшій агресії» в Південно-Східній Азії.

У 1965 р. в рамках проголошеної «доктрини Джонсона» були направлені війська в Домініканську Республіку. Сам Джонсон виправдав інтервенцію, стверджуючи, що комуністичні елементи намагалися узяти під контроль рух бунтівників.

Влітку 1965 р. Джонсон прийняв рішення про збільшення американського контингенту у В'єтнамі. Чисельність американських збройних сил у В'єтнамі збільшилася з 20 тисяч при Кеннеді до майже 540 тисяч до кінця президентського терміну Джонсона.

У червні 1967 р. відбулася зустріч на вищому рівні президента Джонсона з радянським прем'єром О. Косигіним в Гласборо (штат Нью-Джерсі), що проклала дорогу до договору 1968 про нерозповсюдження ядерної зброї, затвердження якого президент добивався впродовж трьох років.

23 січня КНДР захопила поблизу своїх берегів американське судно-розвідник «Пуебло» з екіпажем з 82 чоловік. Тижнем пізніше партизани НФВПВ за підтримки північно-в'єтнамської армії почали так званий Тетський наступ, одночасно атакував багато військових об'єктів і міста Південного В'єтнаму. Одне з найбільших міст країни Хюе було майже повністю захоплене, крім того, партизанам удалося добутися на територію американського посольства в Сайгоні, що дістало широкий резонанс в засобах масової інформації США. Ця атака поставила під серйозний сумнів доповіді американських посадових осіб і воєначальників про успіхи, нібито досягнуті у В'єтнамі. Генерал Вільям Вестморленд, командувач американськими військами у В'єтнамі, запитав про додатковий напрям туди ще 206 тисяч солдатів.

Після президентства[ред.ред. код]

Унаслідок своєї низької популярності Джонсон не став висувати свою кандидатуру на президентських виборах 1968 р. Перемогу на них отримав Річард Ніксон. 20 січня 1969 року пройшла інавгурація Ніксона, після чого Джонсон відбув на своє ранчо в Техасі. Він пішов з великої політики, писав мемуари і інколи виступав з лекціями в Університеті штату Техас. Помер 22 січня 1973 р. в рідному місті Стоунволл від третього інфаркту, причиною якого стало тривале куріння. Вдова Джонсона Клодіа Алта (відома як «Леді Берд») Джонсон померла в 2007 році.

На честь Джонсона названий космічний центр в Х'юстоні. 27 серпня — день народження Джонсона в Техасі є вихідним днем.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Джон Кеннеді
19611963
Seal of the President of the United States.svg
36-й Президент США

22 листопада 196320 січня 1969
Наступник:
Ричард Ніксон
19691974
Попередник:
Ричард Ніксон
US Vice President Seal.svg
37-й Віце-президент США

20 січня 196122 листопада 1963
Наступник:
Г'юберт Гамфрі