Предславич Леонід Юліанович
| Предславич Леонід Юліанович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 1897 | |||
| Помер |
1960 Харків | |||
| Діяльність | актор, режисер, драматург, лібретист, фольклорист | |||
| Провідні ролі | Дункан, Ментіс («Макбет» В. Шекспіра) | |||
|
| ||||
Леоні́д Юліа́нович Предсла́вич (нар. 1897 — † 1960, Харків) — український театральний актор, режисер, драматург, лібретист, дослідник і збирач фольклору, вихованець Леся Курбаса, організатор і керівник низки робітничо-селянських театрів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Леонід Предславич народився 1897 року.
У молодому віці виступав на сценах театрів Леся Курбаса: «Молодий Театр» (від 1917) і «Кийдрамте» (1920-1921) у Києві.
У Молодому театрі також викладав акторам естетичну гімнастику, виразний жест і фехтування.[1]
Був організатором і художнім керівником пересувних робітничо-селянських театрів в 0десі (Одеський перший український робітничо-селянський театр, 1924), Кропивницькому (1926), Харкові (1927).
Одеський театр, мандруючи селами Одеської області, тільки за перший місяць показав 22 вистави, на яких були присутні більше 10 тис. глядачів.[2]
Трупа кропивницького пересувного робітничо-селянського театру ім. Шевченка, створеного в 1926 році, включала як професійних акторів так і працівників машинобудівного заводу. Леонід Предславич був першим керівником цього театру, на базі якого згодом був створений Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка.[3]
У Харкові разом з Леонідом Болобаном скеровував сценічний колективізм Гуртка Аматорів Робітничого Театру (ГАРТ).[4]
1945—1950 — режисер Закарпатського українського театру в Ужгороді.
Пішов з життя 1960 року у Харкові.
Ролі[ред. | ред. код]
- Дункан, Ментіс («Макбет» В. Шекспіра),[5] Кийдрамте, 1920
- Тейрезій («Цар Едіп» Софокла)
Твори Л. Предславича[ред. | ред. код]
- «Реве та стогне Дніпр широкий» (у співавторстві з Л. Болобаном). П'єса на 3 дії за мотивами народних легенд і творів Т. Г. Шевченка. — 1939
- «Ой, піду я в Бориславку» (у співавторстві з Л. Болобаном). Драма в 4-х д., 7-ми карт. За мотивами творів І. Франка.
- Лібрето до оперети Д. Клебанова «Паливода»
- Лібрето до опери К. Данькевича «Назар Стодоля» (за Т. Шевченком)
- Болобан Л., Предславич, Л. Ріпники. (Дві картини з однойменної п'єси, написаної за мотивами «Бориславських оповідань» І. Франка)
- Предславич Л. Мистецька самодіяльність на Україні (принципи організації та керівництва) // Література і мистецтво. – Київ, 1944. — № 15(66)
- Предславич Л. «Мар'яна» — драматичний етюд у 2-х картинах
- Предславич Л. «Хлібороб» по-американськи (комедія на 2 дії), за М. Твеном. — 1927, «Сільський Театр», № 12(22), с. 3-18
- Предславич Л. «Коммольці» в трьох театрах // Радянський театр. — 1930. — № 3. — c. 86
- Предславич Л. «Пісня сміливих і сильних духом». П'єса на 4 дії, 7 картин
- Предславич Л. Переклад твору Лопе де Веґа «Овеча криниця» // «Сільський театр». — 1928, № 06(28)
- Предславич Л. Ю. Пересувний робітничо-селянський театр. — 1928
- Предславич Л. Міжнародне робітниче театральне об'єднання (МРТО) // Радянський театр, 1931, № 1-2. — с. 52-61 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]elib.nplu.org
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Український театр. К.: Мистецтво, 1983. — с. 74
- ↑ Аркадий Афанасьев. История советского драматического театра: 1921—1925 – М.: Наука, 1966. — с. 190(рос.)
- ↑ Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
- ↑ Шляхами пам'яті / Упорядник Ганна Єфімова. — Одеса, 2009. — с. 61
- ↑ Українська шекспіріана: До історії втілення п'єс Шекспіра на українській сцені / Ірина Ваніна. — К.: Мистецтво, 1964 — с. 72
Посилання[ред. | ред. код]
- Предславич Леонід Юліанович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 411
- Предславич Леонід // Ізборник [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Ізборник, виправлення [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Порадник режисера. — Київ : Мистецтво, 1948. — 110 с. — (На допомогу самодіяльному мистецтву). [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
