Приходько Павло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приходько Павло Олександрович
Народився 10 березня 1922(1922-03-10)
Алексєєвське, Панкрушихінський район, Алтайський край, РСФРР
Помер 17 квітня 1987(1987-04-17) (65 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність скульптор, різьбяр по дереву
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України
Партія КПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»

Павло Олександрович Приходько (нар. 10 березня 1922, Алексєєвське — пом. 17 квітня 1987, Харків) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 березня 1922 року і селищі Алексєєвському (нині Панкрушихінськиц район Алтайського краю, Росія). Протягом 1937—1940 років навчався в Фрунзенському художньому училищі у І. Груздьова, В. Разонова[1].

Проходив службу у Червоній армії з 5 квітня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (30 грудня 1956), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За бойові заслуги» (17 травня 1951)[2]. Член КПРС з 1955 року.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Орача, № 13, квартира 1. Помер у Харкові 17 квітня 1987 року[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі декоративного мистецтва (художнє різьблення). Серед робіт скульптра з дерева:

  • «Урожай» (1961);
  • «Портрет ланкової Марини Луцак» (1963);
  • «Гайдамака Ярема» (1964);
  • «Юний партизан» (1967);
  • «Льотчик-винищувач з ескадрильї «Нормандія—Німан» Герой Радянського Союзу Жак Андре» (1967—1968);
  • «Портрет Героя Радянського Союзу Валентини Гризодубової» (1969—1970, Харківський художній музей).

Брав участь у республіканських виставках з 1963 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]