Прикладне мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прикладне мистецтво
Зображення
CMNS: Прикладне мистецтво у Вікісховищі
Медальєр Леоне Леоні (1509-1590) « Адмірал Андреа Доріа», аверс та реверс у рамі з військовою арматурою, 1541 р., Вілла Прінчіпе, Генуя, Італія

Прикладне мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Межа між ремеслом і мистецтвом (а отже, і між митцем і майстром) є розмитою, про що свідчать терміни «художнє ремесло» або «ужиткове мистецтво» (тобто, прикладне мистецтво). Декоративне означає «прикрашати», а ужиткове — означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди. Митцем може бути кожен, незалежно від ступеня професіоналізму в тому чи іншому мистецтві.

Головне завдання прикладного мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут. Краса творів прикладного мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдиним можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ прикладного мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.

Кераміка[ред. | ред. код]

Чорнодимлена Кераміка, Гавареччина, Львівська область.
Вазописець Брига. Діоніс і Сатири, тондо кілікса, бл. 480 до нашої ери. Париж, Кабінет медалей .

Глина або суміші глини з додатками — давній матеріал прикладного мистецтва. Після надання потрібної форми і опалювання набуває довготривалості, іменується керамікою. Кераміка та черепки керамічних виробів слугують головним матеріалом вивчення археології поряд з іншими (Трипільська культура в Україні, давньогрецька та ін.)

З'явились свої різновиди кераміки за якістю, довготривалістю та використаними сумішами:

Дешевизна сировини та здатність витримувати агресивне середовище без істотних змін матеріалу зробили кераміку широко вживаним матеріалом для виготовлення як посуду, так і деталей космічних кораблів тощо.

Давньогрецькі керамічні вироби[ред. | ред. код]

Кахлі[ред. | ред. код]

Фаянс[ред. | ред. код]

Кераміка Дерути[ред. | ред. код]

Майоліка, керамічний центр Губбіо[ред. | ред. код]

Італійська порцеляна рококо[ред. | ред. код]

Німецькі глеки з бородачами[ред. | ред. код]

Вироби з дерева[ред. | ред. код]

Дерево — теж давній декоративно-ужитковий матеріал, який слугував для виготовлення посуду, меблів, знаряддя для ловів, полювання тощо. Використання стовбурів дерев слугує для виготовлення осель і віднесено до архітектури.

Меблі і різьблене дерево[ред. | ред. код]

Докладніше: Меблі
Дерев'яна лава з високою спинкою і декором в стилі маньєризм, палаццо Анноні, Мілан.
Стіл доби маньєризму. Франція або Бургундія, 1560–1600 рр. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.

Ліплений декор і декор за шаблонами[ред. | ред. код]

Ян Пфістер. Ліплений декор надгробкової каплиці Адама Єроніма Сенявського, маньєризм, бл. 1640 р. Бережани, Україна. Архівне фото.

Лозоплетіння[ред. | ред. код]

Докладніше: Лозоплетіння

Текстиль[ред. | ред. код]

Докладніше: Текстиль

Мереживо[ред. | ред. код]

Килими, арраси, гобелени[ред. | ред. код]

Докладніше: Килим та гобелен
Перський килим родини Сангушків, 2-а половина 16 ст., Музей декортивного мистецтва, Париж
Килим з Анатолії, Османська імперія, 16 століття.
Пілюгіна О., килим "Гетьманський", 2013р., 280х185 Створений на Грант Президента України. Найкращий твір року 2014

Металеві вироби і сплави[ред. | ред. код]

Ювелірні вироби з коштовних матеріалів[ред. | ред. код]



Порцеляна[ред. | ред. код]

Рами для дзеркал і картин[ред. | ред. код]

Докладніше: Рама (оздоблення)


Вироби з бронзи[ред. | ред. код]

Докладніше: Бронза

Металеві декоративні ґрати[ред. | ред. код]

Скляні пляшки[ред. | ред. код]

Пляшка з розписом емалями, скло, 1730 р., Чехія, декоратор Ігнац Прейслер. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.

Скло, кришталь, смальта[ред. | ред. код]

Докладніше: Скло мистецьке

Зразки флорентійської мозаїки[ред. | ред. код]

Флорентійська мозаїка. Майстерня скульптора, Хофбург, Німеччина.

Вітражі[ред. | ред. код]

Докладніше: Вітраж

Мозаїки[ред. | ред. код]

Докладніше: Мозаїка

Китайські витвори з виробного каміння[ред. | ред. код]

Пластмаси. Алюміній. Мідь[ред. | ред. код]

Керамічні пляшки давнини і сучасності[ред. | ред. код]

Музеї ужиткового мистецтва[ред. | ред. код]

Декоративно-ужиткове мистецтво — давно предмет колекціонування. Європейський потяг до всього престижного чи виняткового сприяв появі монографічних чи змішаних колекцій меблів, порцеляни, мережива, виробів зі скла, мозаїк, тощо. Виникли й музеї, що спеціалізуються лише на витворах декоративно-ужиткового мистецтва:

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • Тищенко О. Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII–XVIII ст.) — К.: Либідь, 1992.

Література[ред. | ред. код]

  • Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич. - Львів : Світ, 1992. - 271с.
  • Декоративно-ужиткове мистецтво : Слов. Т. 1. А - К / Я. П. Запаско, І. В. Голод, В. І. Білик, Я. О. Кравченко, С. П. Лупій, Ф. П. Любченко, І. А. Мельник, Чарновський , Р. Т. Шмагало; ред.: Я. П. Запаско; Львів. акад. мистец. Наук.-дослід. сектор. Каф. історії і теорії мистец. - Л. : Афіша, 2000. - 366 c.
  • Декоративно-ужиткове мистецтво : Слов. Т. 2. Л - Я / Я. П. Запаско, І. В. Голод, В. І. Білик, Я. О. Кравченко, С. П. Лупій, В. Ф. Любченко, І. А. Мельник, О. О. Чарновський, Р. Т. Шмагало; ред.: Я. П. Запаско; Львів. акад. мистец. - Л. : Афіша, 2000. - 399 c.
  • Українське народне декоративне мистецтво : навч. посіб. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – К. : Знання, 2012. – 342 с. : іл.
  • Художні вироби зі шкіри: історія та практика : метод. посіб. / Сидоренко Володимир. — Львів : Левада, 2017. — 151, [4] с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 149—151 (53 назви). — 500 пр. — ISBN 978-617-7527-06-9