Продан Петро Степанович
| Петро Степанович Продан | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
3 серпня 1919 (104 роки) Горбки, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | письменник, поет, педагог | |||
| Alma mater | філологічний факультет Ужгородського університету (1959) | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1934 — 2021 | |||
| Батько | Степан Продан | |||
|
| ||||
Петро Степанович Продан (русин. Петро Степанов Продан; рос. Петро Степанович Продан; нар. 3 серпня[1][2] 1919, Горбки) — український та русинський[3][4] російськомовний письменник, поет і вчитель. Найстаріший русинський письменник.[5][6]
Біографія[ред. | ред. код]
Петро Продан народився 3 серпня 1919 року в селі Горбки Підкарпатської Русі в бідній багатодітній родині Степана Продана, залізничника, та Марії Сочки.[7] У сім'ї було 12 дітей, з яких вижили 8, а 6 здобули вищу освіту та стали педагогами.[8]
Закінчив горожанську школу в Севлюші (1932) і Хустську російську гімназію (1940). У гімназії був членом літературного кружка, організованого професором Петром Лінтуром, де з ним були Дмитро Вакаров, Іван Чендей, Василь Сочка, Кирило Галас. У 1940 році почав здобувати освіту на філософському факультеті Будапештського університету, але Друга світова війна завадила цьому. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Ужгородського університету (1959). Учителював у Хусті та в Синевирській Поляні й Вучковому на Міжгірщині, де працював директором восьмирічної школи.[7]
Сім'я[ред. | ред. код]
Має двох синів і доньку, а також онуків і правнуків.[9]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Петро Продан писав російською мовою, Перші вірші опублікував у журналі «Юношество» (1934). Пізніше друкувався в таких газетах:[1]
- «Карпаторусский голос»
- «Русская правда»
- «Русское слово»
- «Літературна неділя»
Також у колективних збірниках:[1]
- «12» (1940)
- «Будет день» (1941)
- «Литературный альманах» (1943)
На початку 1940-х років його вірші передруковував «Студенческий журнал», що виходив у місті Братислава.
Після закінчення війни декілька поезій вміщено в колективних збірниках і антологіях у перекладі українською мовою:[1]
- «Поэзия Закарпатья 1939 – 1944» (Пряшів, 1957)
- «Поети Закарпаття» (1965)
- «Молодь Закарпаття» (1991)
- «Закарпатська правда» (1991)
- «Карпатський край» (1991)
Збірка «Яблоня» (1942) виходила окремим виданням.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Відомі особистості: Петро Продан. Виноградівська міська бібліотека. 3 серпня 2014. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Закарпатський письменник Петро Продан відзначив 100-річний ювілей. М-Студіо. 5 серпня 2019. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород : Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. — ISBN 966-2674-43-X.
- ↑ Хланта І. В. Продан Петро Степанович // Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи XX століття. Закарпатський осередок НТШ / Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород : Гражда, 2007. — С. 263–264. — ISBN 978-966-8924-33-0.
- ↑ Закарпатський письменник сьогодні святкує 100-річний ювілей (ФОТО). М-студіо. 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ Закарпатський письменник Петро Продан відзначив 100-річний ювілей (ВІДЕО). М-студіо. 5 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
- ↑ а б Губаль, Иван (5 жовтня 2003). Писатель, гражданин, педагог. «Русская премия» (Прага) (рос.). Процитовано 2 серпня 2019.
- ↑ Микита, Світлана (8 серпня 2009). Петро Продан — письменник, громадянин, педагог. Новини Виноградівщини. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Нитка, Василь (15 серпня 2019). Поету і прозаїку Петру Продану — сто!. Голос України. Процитовано 7 травня 2023.