Підводні човни класу U-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
U-1
SM U-1


Служба
Тип/клас Підводний човен
Держава прапора Austria-Hungary-flag-1869-1914-naval-1786-1869-merchant.svg
Належність Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Верф Верф пула
Закладено 1907
Спущено на воду лютий-квітень 1909
Введено в експлуатацію квітень-червень 1911
Виведений зі складу флоту 1918
Параметри
Тоннаж надводна 229,7 (248,9) т, занурення 223,0 (277,5) т
Довжина 30 (30,76) м
Ширина 4,8 м
Осадка 3,91 м
Технічні дані
Силова установка 1 × дизель

1 × електромотор, 1 два електродвигуни

Гвинти 2
Потужність мотор 720 к.с. (540 кВт), ел. двигуни 200 к.с. (150 кВт)
Швидкість надводна 10.3 вузлів, підводна 6 вузлів
Автономність плавання 950 миль при швидкості 6 вузлів чи 40 миль при швидкості 2 вузли
Екіпаж 17
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 3 × 450 мм ТА
Зенітне озброєння 1 × 37 mm

Підводні човни класу U-1 належали до Ц.К. військового флоту Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни. Вони були збудовані згідно з рішенням 1904 Австрійського Морського Технічного Комітету про необхідність розроблення проекту підводного човна, для чого бракувало досвіду австро-угорських спеціалістів. У січні 1906 було прийняте рішення про необхідність замовлення човнів у провідних іноземних компаній задля порівняння і вивчення їхніх конструкцій. До конкурсу зголосились компанії відомих американських інженерів Саймона Лейка, Джона Голланда та корабельні Germaniawerft концерну Фрідріха Круппа. Човни компанії Lake Torpedo Boat Company Саймона Лейка отримали позначення клас U-1. Човни Germaniawerft позначили клас U-3, а човни Джона Голланда U-5.

24 листопада 1906 уклали договір з компанією Lake Torpedo Boat Company з Бріджпорту штату Коннектикут на розробку проекту підводного човна, який мали збудувати на верфі морської бази Пули. У човнах реалізовувались патенти Саймона Лейка на приміщення для водолазівна носі човна, два висувні колеса для пересування по дну моря, гвинти з змінним кроком, чотири стерна занурення. Човен мав циліндричний корпус з баластними цистернами зовні його верхньої частини, баласт під кілем. Через таку конструкцію занурення тривало 14,5-8 хвилин та вимагало дадаткових механічних помп. Привід складався з двох бензинових моторів і двох електричних. При довжині30,5 м, ширині 4,8 м, осадці 3,9 м човен мав водотоннажність 252,9/233,4 т. Човен був озброєний 3 ТА (один на кормі) при 5 торпедах, 37 мм гарматою.

У липні 1907 заклали корпуси човнів, а 10 лютого 1909 спустили на воду U-1 та 3 квітня 1909 року U-2. Випробовування човнів тривало впродовж 1910 року. Виявились непридатними колеса для дна. Бензинові двигуни не забезпечували запланованої швидкості, а бензинові випари заповнювали внутрішній простір. Через це мотори визнали непридатними для застосування на військовому човні. Тому Lake Torpedo Boat Company заплатили за корпуси, озброєння човнів і за оренду бензинових моторів (4544 доларів на рік) до виготовлення дизелів компанією Maschinenfabrik Leobersdorf. Човни занурювались на 40 м і мали гарну маневреність, чим перевищували човни конкурентів. До складу флоту занесли U-1 у квітні та U-2 у червні 1911 року. їх використовували для навчання моряків. На початок війни обидва човни перебували на ремонті по встановленні дизельних моторів, для чого їхні корпуси збільшили на 28 см в довжину. При модернізації U-2 отримав нову рубку (1915). Після початку війни човни використовували для розвідки з баз у Трієсті і Пулі. У січні 1918 човни визнали морально застарілими і використовували для навчання на базі підводних човнів у Бріуни. після війни їх передали Італії, де їх до 1920 порізали на металобрухт.

U-1[ред.ред. код]

Човен заклали у липні 1907 у корабельні Пули, у лютому 1909 спустили на воду і після випробувань у квітні 1911 ввели до флоту. 13 січня 1914 човен випадково протаранив крейсер "Sankt Georg" у каналі Фасана, пошкодивши перископ. Влітку 1914 човен отримав дизельні мотори, нові акумулятори. До жовтня 1915 використовувався як навчальний човен, згодом виконував розвідувальні рейси до початку 1918 року. Протягом війни не атакував і не затопив жодного ворожого корабля.

U-2[ред.ред. код]

Човен заклали у липні 1907 на верфі Пули, спустили на воду у квітні 1909. Після випробувань у червні 1911 ввели до складу флоту. Влітку 1914 отримав дизельні мотори і нові акумулятори. До 1918 виходив у розвідувальні рейси з бази у Трієсті. За період війни не затопив жодного ворожого корабля.

Джерела[ред.ред. код]

  • Lothar Baumgartner, Erwin Sieche: Die Schiffe der k.(u.)k. Kriegsmarine im Bild. Wiedeń: Verlagsbuchhandlung Stöhr, 1999. ISBN 978-3-901208-25-6. OCLC 43596931. (нім.)
  • Robert, ed. Gardiner: Conway's All the World's Fighting Ships, 1906–1921. Annapolis (Maryland): Naval Institute Press, 1985. ISBN 978-0-87021-907-8. OCLC 12119866. 9англ.)
  • R. H. Gibson, Maurice Prendergast: The German Submarine War, 1914–1918. Annapolis (Maryland): Naval Institute Press, 2003. ISBN 978-1-59114-314-7. OCLC 52924732. 9англ.)
  • Austro-Hungarian Submarines. W: Erwin F. Sieche: Warship, Volume 2. Naval Institute Press, 1980. ISBN 978-0-87021-976-4. OCLC 233144055. (англ.)