Підводні човни проєкту 865 «Піранья»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підводні човни проєкту 865 «Піранья»
Подводные лодки проекта 865 «Пиранья»
Модель надмалого підводного човна проєкту 865 «Піранья»
Верф СРСР Адміралтейські верфі
Під прапором СРСР СРСР
Росія Росія
Належність  Військово-морський флот СРСР
 Військово-морські сили Російської Федерації
Замовлення 2
Закладений 2
Спуск на воду 2
Введений до складу флоту 1988 —1990
Виведений зі складу флоту 2
На службі 1990 —1999
Проєкт
Тип ПЧ надмалі дизель-електричні підводні човни
Розробник проєкту «Малахіт»
Головний конструктор Л. В. Чернопятов, Ю. К. Мінєєв
Класифікація НАТО «Losos»
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 6,43 вузли (11,9 км/год)
Швидкість (підводна) 6,43 вузлів (11,9 км/год)
Робоча глибина занурення 180 м
Гранична глибина занурення 200 м
Дальність плавання 1 000 миль (1 860 км) на швидкості 8 вузлів (надводна)
353 миль (653 км) на швидкості 2 вузли (підводна)
Автономність плавання 10 діб
Екіпаж 3 + 6 водолазів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 28,3 м
Ширина корпусу найб. 4,7 м
Висота 5,1 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,9 м
Водотоннажність надводна 218 тонн
Водотоннажність підводна 319 тонн
Силова установка
Дизель-електрична:
2 × дизель-генератори
Гвинти 2
Потужність 220 к.с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
2 × 400-мм торпеди МГТ-1 «Латуш», 4 міни ПМТ або ПМА-2

Підводні човни проєкту 865 «Піранья» (рос. Подводные лодки проекта 865 «Пиранья») — серія радянських спеціальних надмалих дизель-електричних підводних човнів, розроблених наприкінці 1980-ті роки, що перебували на озброєнні ВМФ СРСР та ВМФ Російської Федерації до кінця 1990-х років. Човни проєкту 865 «Піранья» призначалися для проведення спеціальних операцій в інтересах флоту в діапазоні глибин від 10 до 200 м, де зможе вирішувати диверсійні завдання з метою протидії противнику, а також вести розвідку. Проєкт перебував на озброєнні флоту з 1990 року до 1999 року.

Всього було побудовано 2 підводні човни цього проєкту. Подальше будівництво надмалих човнів у СРСР було припинено. У результаті серія обмежилася дослідним МС-520 і головним МС-521, прийнятим на озброєння флоту в грудні 1990 року. Третій човен (МС-518) 1991 року знято з будівництва. Підводний човен мав вирішувати завдання протидії противнику і вести розвідку. Для забезпечення цих завдань на човні розмістили відповідне радіоелектронне озброєння, мінно-торпедну зброю, а також водолазний комплекс для виконання спеціальних завдань на глибинах до 60 метрів. Комплекс включав до свого складу 2 забортні герметичні автоматизовані контейнери (діаметр 0,62 м, довжина 12 м), призначені для зберігання індивідуальних засобів руху водолазів і водолазного спорядження, а також камеру сухого шлюзування для виходу водолазів-диверсантів у море в підводному положенні. Крім цього було 2 забортних проникних пристрої (діаметром 537 мм).

Список підводних човнів проєкту 865 «Піранья»[ред. | ред. код]

Корабель Бортовий номер Верф Закладено Спущено У строю Статус
1 МС-520 01465 Адміралтейські верфі, Ленінград 15 липня 1984 20 серпня 1986 30 грудня 1988 у березні 1999 року розібраний на брухт
2 МС-521 01466 1 грудня 1987 31 травня 1990 25 грудня 1990 у березні 1999 року розібраний на брухт

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Минеев Ю. К., Никитин К. А. Уникальная «Пиранья». // Гангут. — 1998. — № 14. — С. 77—84.