Піка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Солдати озброєні піками 17-го сторіччя (фестиваль Валленштайна 2004 р.)
Використання пікінерів в терсіо

Пі́ка — різновид списа (вид колючо-древкової зброї), що перебував на озброєнні у піхотних та інших підрозділів цілого ряду країн.

Піка найбільш відома в козацькому середовищі як зброя кінних частин, хоча була відомою й у піхотних підрозділів. Використовувалась під час бою в якості зброї першого порядку (пробивний характер піки давав можливість атакувати противника на більшій відстані ніж за допомогою шаблі). Саме тому піку використовували в козацьких кінних частинах і на початку ХХ ст. (щодо піших підрозділів, то там піку витіснили багнети).

В основі техніки бою з піками лежить та ж система бойових рухів, що і зі списом: різноманітні колючо-пробивні удари, поєднані з відбивно-відвідними рухами древком. В козацькій кінноті пікою діяли за допомогою переважно однієї руки, але в разі потреби і можливості (якщо володів засобами кернування конем без участі рук) билися пікою і 2 руками. В кінному бою головну увагу приділяли швидким відвідним рухам древком (проти піки ворога) та різким колючим пробивам вістрям. Для здійснення відбивів — відводів при дії однією рукою додатково окрім кісті підключали однойменну пахву, в котрій утримували зворотний кінець древка. Ударні рухи піки здійснювали головним чином вістрям, але вмілий боєць вправно діяв і зворотнім кінцем древка на котрий могло також надягатись вістря. Удари наносили як двома, так і однією рукою з використанням потужної роботи корпусом та ногами (нахили, прокрути, відходи — обходи).

Щодо наконечників піки, то вони мали різноманітну форму, котра змінювалась відповідно до завдань (пробивати захисні обладунки легше було 4-гранним вістрям, а з відмовою від такого обладунку — 2-гранним).

У порівнянні зі списом, піка, як правило, в кінних козацьких частинах відрізнялась довшим і легшим древком. На протилежному наконечнику кінці древка кріпилась петелька для надягання на стопу ноги під час їзди верхи, що полегшувало її утримання у похідному марші. Під наконечником, як правило, прикріплявся значок із тканини у формі трикутника, що кольоровою гамою відповідав військовому, або державному прапору.

Див. також[ред.ред. код]