Пілум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пілум

Пілум (лат. pilum, мн.ч. pila) — метальний спис, що перебував на озброєнні легіонів Стародавнього Риму.

Довжина з наконечником близько 2 метрів, наконечник являв собою залізний стрижень довжиною 60-100 см, який насаджувався на держак трубкою і мав вістря листоподібної форми, діаметр наконечника був близько 7 мм. Маса — 2-4 кг.

Використання[ред.ред. код]

Кожен легіонер мав по два пілуми. З допомогою особливого ременя — аментума — легіонер міг метнути його на 50-60 м. Легіон починав бій залпом пілумів з 50 метрів, потім — з відстані 20-30 метрів — слідував новий залп. Після цього військо вступало у рукопашну. В ближньому бою пілум іноді використовувався, як короткий спис. Так сталося в битві при Фарсалі (9 серпня 48 р. до н. е.). За наказом Цезаря, його піхота застосувала проти кінноти Помпея незвичайну тактику бою: легіонери використовували пілум як звичайний спис, скеровуючи його в обличчя кіннотників, і після того, як ті, намагаючись ухилитись від удару, губили рівновагу, заколювали ним і коней, і вершників. Це справило на помпеянців таке сильне враження, що вони в паніці втекли з поля бою, що й вирішило долю битви.

Пілум не завжди завдав безпосередніх пошкоджень ворогові, тоді з його допомогою послаблювався захист супротивника. Пілум, при влучанні у щит, застрявав у ньому, і важкий, довгий спис заважав користуватися щитом. При цьому обрубати його було не можливо через довгий залізний стрижень наконечника. Тому ворожий вояк змушений був або кидати щит, або зупинятися для того аби витягнути з нього пілум і при цьому відкривався для удару. Щоб пілум було важче витягнути з щита або рани, деякі з них були оснащені відігнутими назад зубцями. Крім того, у легіонах Цезаря вістря пілумів не гартувались, а тому були відносно м'якими. Такі списи згиналися при влучанні у щит і прогиналися під вагою держака. Легіонери просто наступали на нього ногою і виривали щит з руки ворога.

У римлян пілум перейняли германські племена. Ще у V ст. він зустрічався у франків під назвою «ангон». У візантійців пілум використовувався аж до Х ст., коли остаточно вийшов з ужитку.

Види пілумів