Пітер Скалторп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пітер Джошуа Скалторп (англ. Peter Joshua Sculthorpe; 29 квітня 1929, Лонсестон, Тасманія) — австралійський композитор.

У 19471950 роках вивчав музикознавство у Мельбурнському університеті, композицію — у Е. Рабри і Е. Веллеса (19581960) у Водемському коледжі в Оксфорді (Велика Британія). З 1961 року працює головним чином в Австралії. З 1963 року викладає композицію у Сіднейському університеті. У 1966 року удосконалювався по композиції у Єльському університеті (США).

Вивчав національну австралійську музичну культуру (у творах початку 60-х років використав елементи традиційної музики австралійських аборигенів). На твори Скалторпа 60-х років вплинула польська композиторська школа цього часу. Знайомство з роботами американського музикознавця К. Макфі («Музика Балі» та інші) пробудило інтерес Скалторпа до індонезійської музичної культури. На традиційній індонезійській музиці засновані твори Скалторпа різних жанрів — «Табу Табуан» ("Tabuh Tabuhan") для квінтету дерев'яних духових і ударних інструментів (1968) і «З Табу Табуан» ("From Tabuh Tabuhan") для струнних та ударних (1969), Музика для струнного квартету (1969), Кетжак (Ketjak) для чоловічого хору a cappella (1969). У 70-х роках звернувся до вивчення традиційної японської музики.

У 1977 році нагороджений орденом Британської імперії (офіцер ордена Британської імперії), у 1990орденом Австралії (офіцер ордена Австралії). У 1992 році, за заслуги у створенні австралійської музики, удостоєний премії Sir Bernard Heinze Award. У 1997 році обраний до Національного фонду Австралії (National Trust of Australia) у число 100 живих національних скарбів Австралії (100 Australia’s Living National Treasures).

Твори
  • балет — Балет сонячної музики (Sun music ballet, Мельбурн, 1968);
  • для оркестру — 5-й континент (The fifth continent, для читця, оркестру і записаних на плівку народних інструментів австралійських аборигенів, 1963), Музика Сонця I-IV (Sun music I-IV, 1965—68), Музика для Японії (Music for Japan, 1970), Музика дощу (Music for rain, 1970);
  • камерно-інструментальні ансамблі — соната для альта і ударних (1960), Самотність банджо (The Loneliness of Bunjil) для струнного тріо (1954), 7 струнних квартетів (1953–1967), Ірканда I-IV (Irkanda I-IV, 1956—61) для різних камерно-інструментальних складів;
  • деякі п'єси з національними інструментами аборигенів — Теотіхуакан (Teotihuacan) для струнного квартету (1966), Інтермедія для мідних та ударних (1968);
  • для голосу з оркестром — Любов 200 (Love 200, для 2 солістів, «поп-групи» та оркестр), Зоряний поворот (The Stars turn, 1970);
  • Канто 1520 (Canto 1520) для хору і ударних (1966);
  • для хору a cappella — Нічна п'єса (Night piece, 1966), Ранкова пісня (Morning song, 1966), Осіння пісня (Autumn song, 1968);
  • Морський спів (Sea chant) для унісону голосів і фортепіано (1968);
  • для фортепіано — соната (1954), 3 хайку (1967) та інші п'єси;
  • музика до вистав, у тому числі музичний фарс Приховані мотиви (Ulterior motifs, Мельбурн), до радіо- і телепостановок, кінофільмів.

Література[ред.ред. код]

  • Covell R., Australia's music, themes of a new society, Meto., 1967, p. 139, 187, 200, 229, 234, 266;
  • McCredie A. D., Musical composition in Australia, Canberra, 1969.
  • Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.