П’єр Пуавр
| П’єр Пуавр | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 серпня 1719[1][2][…] Ліон, Королівство Франція[4] |
| Помер |
6 січня 1786[1][2][…] (66 років) Ліон, Королівство Франція[4] |
| Поховання | Базиліка Сен-Мартенd[4] |
| Країна |
 Королівство Франція |
| Діяльність | ботанік, садівник, місіонер, дипломат, мандрівник-дослідник, агроном, помолог, zoological collector, колоніальний управлінець |
| Знання мов | французька[2] |
| Членство | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd (1786)[4] |
| Конфесія | католицтво |
| У шлюбі з | Françoise Robind[4] |
| Автограф |
 |
П'єр Пуа́вр (фр. Pierre Poivre; 23 серпня 1719, Ліон — 6 січня 1786, Сен-Ромен-о-Мон-д'Ор) — французький ботанік, дипломат і політичний діяч, завдяки якому була зруйнована голландська монополія на «тонкі прянощі» — гвоздику і мускатний горіх.
Біографія[ред. | ред. код]
На Далекий Схід П'єр Пуавр потрапив як місіонер — він навертав до католицизму мешканців Індокитаю. В 1745 році під час морської подорожі випадково був поранений, втратив руку, потрапив до британського полону та зрештою опинився на Яві, де на власні очі познайомився з діяльністю нідерландської Ост-Індської компанії. Саме після цього він захопився ботанікою та ідеєю вирощувати спеції у французьких колоніях.
Спочатку Пуавр перевіз із Індокитаю до французького на той час Маврикію саджанці чорного перцю і кориці, які почали вирощувати в заснованому ним ботанічному саду.
Наступним кроком мало стати розведення мускатного горіху. Пуавр вирушив на іспанські Філіппіни, мешканці яких підпільно торгували з голландськими Молукками. Але губернатор колонії відмовився йому допомогти. Французу вдалося лише купити у місцевого китайця жменю мускатних горіхів, які щасливо уникнули обробки вапном. Пуавр проростив їх та відправив до Парижа, де фахівці підтвердили — рослини справжні. Саджанці теж були перевезені до Маврикія, але невдовзі загинули — подейкували, що підкуплений голландцями службовець облив їх окропом.
У португальських володіннях на острові Тимор Пуавр придбав також насіння гвоздики. Але усунути зрадливого садівника він так і не зміг — в того виявилися захисники серед можновладців[5].
У 1767 році Пуавра призначили інтендантом-намісником французьких колоній в Індійському океані. На цій посаді йому вдалося встановити зв'язки з князями кількох Молуккських островів, невдоволених пануванням голландців. Щоправда, коли французький корабель «Ранкова зоря» прибув за саджанцями, виявилося, що колонізатори поквапилися знищити всі дерева на островах, володарів яких запідозрили у «зраді». Лише в глибині найбільшого з них французи знайшли таки омріяну «здобич». Відчувши неладне, голландці кинули навздогін свої кораблі, але «Ранкова зоря» відірвалася від переслідувачів і довезла у 1770 році до Маврикія 70 паростків гвоздичного дерева та 400 саджанців мускатника.
Невдовзі молуккські прянощі почали вирощувати на сусідньому Реюньйоні, Сейшельських островах та в Гвіані. А сам Пуавр з почуттям виконаного обов'язку пішов на пенсію писати мемуари під назвою «Подорожі філософа». Адже сам себе вважав насамперед філософом, а не ботаніком чи шпигуном[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11556182X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д Saint-Pierre D. Dictionnaire historique des Académiciens de Lyon: 1700-2016 — Lyon: Académie des sciences, belles-lettres et arts de Lyon, 2017. — P. 1369. — ISBN 978-2-9559433-0-4
- ↑ а б Олексій Мустафін. Війни, хабарі і шпигунство. Як пан Перець зруйнував монополію на прянощі. Ділова столиця. 2018-03-31.
|
