Рак сечового міхура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рак сечового міхура
Перехідно-клітинний рак сечового міхура. Біле в сечовому міхурі є контрастним.
Перехідно-клітинний рак сечового міхура. Біле в сечовому міхурі є контрастним.
Перехідно-клітинний рак сечового міхура. Біле в сечовому міхурі є контрастним.
Спеціальність Урологія, онкологія
Симптоми Кров у сечі, біль при сечовипусканні[1]
Типи Перехідно-клітинні карциноми, плоскоклітинної карциноми, аденокарциноми[1]
Фактори ризику Куріння, сімейний анамнез, попередня променева терапія, часті інфекції сечового міхура, певні хімічні речовини[1]
Метод діагностики

Цистоскопія з біопсією тканин[1]

Лікування Хірургія, променева терапія, хіміотерапія, імунотерапія[1]
Лікування Хірургія, променева терапія, хіміотерапія, гормональна терапія, таргетна терапія
Препарати карбоплатин[2][3], етопозид[2], цисплатин[2][3], thiotepad[2], valrubicind[2], mitomycind[2][3], доксорубіцин[2], Пембролізумаб[3], nivolumabd[3], docetaxel trihydrated[3], бевацизумаб[3], гемцитабін[3] і цисплатин[4]
Прогнози П'ятирічна виживаність ~77% (США)[5]
Частота 549 000 нових випадків (2018)[6]
віковий ризик від 65 до 84 років[5]
Смерті 200 000 (2018)[6]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 2C94
OMIM 109800
DiseasesDB 1427
CMNS: Urinary bladder cancer у Вікісховищі

Рак сечового міхура — це будь-який з кількох типів раку, що виникає в тканинах сечового міхура[1]. Симптоми включають кров у сечі, біль під час сечовипускання та біль у попереку[1]. Це виникає, коли епітеліальні клітини, що вистилають сечовий міхур, стають злоякісними[7].

Фактори ризику раку сечового міхура включають куріння, сімейний анамнез, попередню променеву терапію, часті інфекції сечового міхура та вплив певних хімічних речовин[1]. Найпоширенішим типом є перехідно-клітинна карцинома[1]. Інші типи включають плоскоклітинний рак і аденокарциному[1]. Діагноз зазвичай ставлять за допомогою цистоскопії з біопсією тканин[8]. Стадію раку визначають за допомогою трансуретральної резекції та медичної візуалізації[1][9][10].

Лікування залежить від стадії раку[1]. Це може включати деяку комбінацію хірургічного втручання, променевої терапії, хіміотерапії або імунотерапії[1]. Хірургічні варіанти можуть включати трансуретральну резекцію, часткове або повне видалення сечового міхура або відведення сечі[1]. Типова п’ятирічна виживаність у Сполучених Штатах становить 77%, в Канаді – 75%, а в Європі – 68%[5][11][12].

Станом на 2018 рік рак сечового міхура вразив близько 1,6 мільйона людей у ​​всьому світі з 549 000 нових випадків і 200 000 смертей[6]. Вік початку захворювання найчастіше становить від 65 до 84 років[5]. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки[5]. У 2018 році найвищий рівень раку сечового міхура спостерігався в Південній і Західній Європі, за якою слідує Північна Америка з показниками 15, 13 і 12 випадків на 100 000 осіб[6]. Найвищий рівень смертності від раку сечового міхура спостерігався в Північній Африці та Західній Азії, за якими слідує Південна Європа[6].

Ознаки та симптоми[ред. | ред. код]

Локалізація раку сечового міхура

Для раку сечового міхура характерно наявність крові в сечі, яку можна побачити або виявити лише під мікроскопом. Кров у сечі є найпоширенішим симптомом раку сечового міхура, і він безболісний. Видима кров у сечі може бути лише короткочасною, і може знадобитися аналіз сечі, щоб підтвердити наявність невидимої крові. Від 80 до 90% людей з раком сечового міхура спочатку мали видиму кров[13]. Кров у сечі також може бути спричинена іншими захворюваннями, такими як камені в сечовому міхурі або сечоводі, інфекцією, захворюваннями нирок, раком нирок або судинними вадами розвитку, хоча ці захворювання (за винятком раку нирок) зазвичай є болісними.

Інші можливі симптоми включають біль під час сечовипускання, часте сечовипускання або відчуття потреби сечовипускання без можливості цього зробити. Ці ознаки та симптоми не є специфічними для раку сечового міхура, а також можуть бути викликані нераковими захворюваннями, включаючи інфекції простати, гіперактивний сечовий міхур або цистит. Деякі рідкісні форми раку сечового міхура, такі як урахальна аденокарцинома, виробляють муцин, який потім виділяється з сечею, що робить її густою[14].

Люди з пізньою стадією захворювання можуть відчувати біль у тазу або кістках, набряки нижніх кінцівок або болі[15]. Рідко під час фізичного огляду можна виявити пальпаторну пухлину[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Bladder Cancer Treatment (PDQ®)–Patient Version - National Cancer Institute. www.cancer.gov (англ.). 11 травня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
  2. ↑ а б в г д е ж NDF-RT
  3. ↑ а б в г д е ж и Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  4. ↑ Inxight: Drugs Database
  5. ↑ а б в г д Cancer of the Urinary Bladder - Cancer Stat Facts. SEER (англ.). Процитовано 30 жовтня 2019.
  6. ↑ а б в г д Bladder Cancer Factsheet (PDF). Global Cancer Observatory. Процитовано 8 листопада 2019.
  7. ↑ Heyes S.M., Prior K.N., Whitehead D., Bond M.J. Toward an Understanding of Patients' and Their Partners' Experiences of Bladder Cancer. Cancer Nurs.. 2020;43(5):E254-E263. doi:10.1097/NCC.0000000000000718
  8. ↑ Bladder Cancer Treatment. National Cancer Institute (англ.). 5 червня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
  9. ↑ EAU Guidelines: Non-muscle-invasive Bladder Cancer. Uroweb.
  10. ↑ Bladder Cancer - Stages and Grades. Cancer.Net (англ.). 25 червня 2012.
  11. ↑ Bladder cancer. World Cancer Research Fund (англ.). 24 квітня 2018.
  12. ↑ Survival statistics for bladder cancer - Canadian Cancer Society. www.cancer.ca (англ.).
  13. ↑ Diagnosis and Management of Hematuria. The Surgical Clinics of North America. 96 (3): 503—15. June 2016. doi:10.1016/j.suc.2016.02.007. PMID 27261791.
  14. ↑ Klaile Y, Schlack K, Boegemann M, Steinestel J, Schrader AJ, Krabbe LM (October 2016). Variant histology in bladder cancer: how it should change the management in non-muscle invasive and muscle invasive disease?. Translational Andrology and Urology. 5 (5): 692—701. doi:10.21037/tau.2016.06.13. PMC 5071184. PMID 27785426.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Abeloff's clinical oncology. Niederhuber, John E.,, Armitage, James O., 1946-, Doroshow, James H.,, Kastan, M. B. (Michael B.),, Tepper, Joel E.,, Preceded by: Abeloff, Martin D. (вид. 6th). Philadelphia, PA. 8 січня 2019. с. 1388. ISBN 978-0-323-56815-9. OCLC 1089396489.
  16. ↑ Hodges, Stephanie C.; Holt, Harry R.; Degeorge, Katharine C. (15 жовтня 2017). Bladder Cancer: Diagnosis and Treatment. American Family Physician. 96 (8): 507—514. PMID 29094888.
Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рак_сечового_міхура&oldid=42303546