Інфекція сечових шляхів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інфекція сечових шляхів
Pyuria.JPG
Численні лейкоцити, що спостерігаються у сечі особи з інфекцією сечових шляхів через мікроскопію
МКХ-10 N39.0
МКХ-9 599.0
DiseasesDB 13657
MedlinePlus 000521
eMedicine emerg/625 emerg/626
MeSH D014552

Інфекція сечових шляхів (ІСШ) — це бактеріальна інфекція, яка вражає частину сечових шляхів. Ураження нижніх сечових шляхів призводить до виникнення циститу (запалення сечового міхура), тоді як ураження верхніх сечових шляхів призводить до пієлонефриту (запалення нирок). Серед симптомів запалення нижніх сечових шляхів виділяють болісне сечовипускання та часте сечовипускання чи часті позови до сечовипускання (можливий одночасний прояв обох симптомів), тоді як при пієлонефриті до вказаних симптомів запалення нижніх сечових шляхів додається лихоманка та ниркові коліки. У людей похилого віку та у маленьких дітей прояви симптомів можуть бути нечіткими та невиразними. Зазвичай, основним збудником обох захворювань є кишкова паличка Escherichia coli, але у поодиноких випадках збудником можуть бути інші бактерії, віруси чи гриби.

Інфекції сечових шляхів частіше вражають жінок, ніж чоловіків. Кожна друга жінка стикалася принаймні з однією такою інфекцією протягом життя. Захворювання часто рецидивують. До факторів ризику відносять анатомічні особливості жінок, статеві відносини та генетичну схильність. Пієлонефрит зазвичай виникає на тлі інфекції сечового міхура, але може також виникнути внаслідок вродженої наявності бактерій у крові. У молодих, здорових в іншому плані жінок, діагноз можна встановити лише на основі симптомів. Діагностування захворювання у пацієнтів з невиразними симптомами ускладнюється тим, що бактерія може бути присутня в організмі, але при цьому не провокувати виникнення інфекції. У складних випадках або в разі неефективності лікування може проводитись дослідження посіву сечі. Пацієнтам з частими рецидивами інфекції для профілактики може призначатися невелика доза антибіотиків.

Неускладнені інфекції сечових шляхів легко виліковуються коротким курсом антибіотиків, проте, кількість антибіотиків, що використовуються при лікуванні та до яких у бактерій виробилась резистентність, зростає. При ускладненнях застосовують довший курс лікування пероральними антибіотиками чи лікування внутрішньовенними антибіотиками, але за відсутності покращення стану хворого протягом двох чи трьох днів, виникає необхідність проведення додаткових діагностичних досліджень. У жінок інфекція сечових шляхів є найбільш поширеною формою бактеріальних інфекцій, тобто щорічно 10% жінок захворюють на інфекції сечових шляхів.

Ознаки та симптоми[ред.ред. код]

Сеча може містити гній (захворювання, відоме під назвою піурія), як це буває у хворих з сепсисом, що виник внаслідок інфікування сечових шляхів.

Інфекція нижніх сечових шляхів також відома під назвою інфекції сечового міхура. Серед найбільш поширених симптомів виділяють печіння при сечовипусканні та потребу у частому сечовипусканні (чи позови до сечовипускання) за відсутності вагінальних виділень та значного болю.[1] Інтенсивність цих симптомів може коливатись від легких до важких[2], й у здорових в іншому плані жінок вони тривають в середньому шість днів.[3] Може відчуватися незначний біль вище лобкової кісткичи нижній частині спини. Хворі на інфекцію верхніх сечових шляхів, або пієлонефрит, крім класичних симптомів, притаманних інфекції нижніх сечових шляхів, можуть мати біль у боці, лихоманку чи нудоту та блювання.[2] Інколи у сечі можуть з'являтися домішки крові [4] або візуальні прояви піурії (гній у сечі).[5]

У дітей[ред.ред. код]

У маленьких дітей, лихоманка може бути єдиним симптомом інфекції сечових шляхів (ІСШ). Саме через відсутність очевидних симптомів, багато медичних асоціацій рекомендують проводити аналіз сечі при лихоманці у дівчаток до двох років та у хлопчиків до року, котрим не робили обрізання. Діти можуть погано їсти, блювати, більше спати чи мати ознаки жовтяниці. У більш старших дітей, може знову виникнути неконтрольоване сечовипускання (втрата контролю над сечовим міхуром).[6]

В похилому віці[ред.ред. код]

В у літніх людей симптоми захворювання сечових шляхів часто відсутні.[7] Симптоми можуть бути нечітким та проявлятися лише нетриманням сечі, зміненням психічного стану чи втомою.[2] Бувають випадки, коли пацієнти звертаються за медичною допомогою вже із сепсисом, інфекцією крові, як з першим симптомом хвороби.[4] Встановлення діагнозу може ускладнюватися тим, що багато літніх людей на момент захворювання вже страждали на нетримання сечі чи слабоумство.[7]

Причини[ред.ред. код]

У 80-85% випадках захворювання на інфекції сечових шляхів спричинене E. coli, тоді як стафілокок сапрофітний викликає 5-10% інфекцій.[1] Інколи вони можуть мати вірусне чи грибкове походження.[8] До інших бактерій-збудників належать Клебсієла, Протеус, Синьогнійна паличка та Ентеробактер. Ці бактерії є нетиповими збудниками та зазвичай свідчать про аномалії сечової системи чи про катетеризацію сечового міхура.[4] Інфекції сечових шляхів, що спричинені Золотистим стафилококом зазвичай виникають внаслідок інфекцій, що передаються через кров.[2]

Секс[ред.ред. код]

У молодих та сексуально активних жінок, статева активність є причиною 75-90% випадків інфекції сечового міхура. Ризик інфікування залежіть від частоти статевих актів.[1] Термін "цистит медового місяця" застосовується до частих випадків цього захворювання сечових шляхів на початку шлюбу. Після настання менопаузи, сексуальна активність жінки не впливає на ризик розвитку ІСШ. Застосування сперміциду підвищує ризик розвитку ІСШ незалежно від статевої активності.[1]

Жінки більш схильні до ІСШ, ніж чоловіки, через те, що у жінок сечовипускальний канал значно коротший, ніж у чоловіків, та розташований ближче до анального отвору.[9] Через зниження рівню естрогену під час менопаузи та зникнення захисної вагінальної флори, ризик розвитку інфекції сечових шляхів збільшується.[9]

Сечовий катетер[ред.ред. код]

Застосування катетеризація сечового міхура підвищує ризик розвитку інфекцій сечових шляхів. Ризик виникнення бактеріурії (наявність бактерій у сечі) знаходиться в межах 3-6% на день. Профілактичне застосування антибіотиків не є ефективне для послаблення симптомів інфекцій.[9]Для зниження ризику виникнення інфекції необхідно проводити катетеризацію лише у разі крайньої необхідності, використовувати асептичний метод введення катетера та підтримувати безперешкодний відтік сечі через закритий дренаж катетера. [10][11][12]

Інше[ред.ред. код]

Схильність до інфекцій сечового міхура може бути спадковою. Інші фактори ризику включають діабет,[1] необрізання крайньої плоті та наявність збільшення простати.[2] Фактори, що ускладнюють перебіг захворювання, є не досить чіткими, серед них — анатомічні, функціональні та метаболічні аномалії. Ускладнені випадки ІСШ важче піддаються лікуванню та зазвичай вимагають більш інвазивного дослідження, лікування та подальшого спостереження.[13] У дітей ІСШ пов'язані з везико-уретеральним рефлюксом (аномальний рух сечі від сечового міхура до сечоводів чи нирок) та закрепом.[6]

Пацієнти з пошкодженням спинного мозку знаходяться в групі підвищеного ризику розвитку інфекцій сечових шляхів, що частково пояснюється постійним використанням катетеру та частково порушенням сечовипускання.[14] Для даної групи пацієнтів це є найпоширенішрю причиною розвитку інфекції та госпіталізації.[14]Крім того, вживання соку журавлини чи харчових додатків на основі журавлини не є ефективним для запобігання та лікування захворювання у цієї популяції хворих.[15]

Патогенез[ред.ред. код]

Зазвичай, бактерії, які спричиняють розвиток інфекції сечових шляхів, потрапляють до сечового міхура через уретру. Проте, інфекція може також потрапити до організму через кров чи лімфу. Вважаться, що частіше за все бактерії потрапляють до уретри з кишечнику, при цьому, ризик зараження у жінок вищій внаслідок їхньої анатомічної будови. Після потрапляння до сечового міхура, бактерії E. Coli прикріпляються до стінки міхура та формують біоплівку, яка протидіє імунній реакції організму.[4]

Запобіжні заходи[ред.ред. код]

Деякі превентивні заходи не отримали підтвердження щодо впливу на частоту ІСШ; серед них: застосування протизаплідних пігулок чи презервативів, сечовипускання одразу після статевого акту, тип нижньої білизни, засоби особистої гігієни, що застосовуються після сечовипускання чи дефекації та звичка приймати душ чи ванну.[1] Також бракує свідчень щодо впливу утримання сечі, використання тампонів та спринцювання.[9]

Людям з частими інфекціями сечових шляхів, які використовують сперміцид чи протизаплідний ковпачок, рекомендується спробувати інші засоби контрацепції.[4] Вживання журавлини (сік чи капсули) може зменшити частоту рецидивів,[16][17] проте довготривале використання залишається під питанням, [16] через те, що у більш ніж 30% воно викликає шлунково-кишкові розлади.[18] Вживання двічі на день є більш ефективним ніж один раз.[19] Станом на 2011 рік, цілющий вплив інтравагінальних пробіотиків на ІСШ потребує подальшого дослідження.[4] Використання презервативів без сперміциду чи вживання протизаплідних пігулок не підвищує ризик виникнення неускладнених інфекцій сечових шляхів .[20]

Лікування[ред.ред. код]

Лікування тривалим курсом антибіотиків є ефективним при рецидивуючих інфекціях.[1]Найчастіше призначають такі ліки, як нітрофурантоїн та триметоприм/сульфаметоксазол.[4]Іншим ефективним медичним засобом, що використовується при лікуванні, є гексаметилентетрамін. При потраплянні в сечовий міхур, де кислотність низька, він виробляє формальдегід, до якого бактерії не виробляють резистентності.[21] У випадках інфекцій, що виникли внаслідок статевих відносин, доцільним є прийом антибіотиків після статевого акту. [4]Для лікування жінок в період менопаузи застосовують зовнішній вагінальний естроген, що дозволяє зменшити частоту рецидивів. На відміну від зовнішнього застосування крему, лікування естрогеном у вагінальних свічках є менш ефективним, ніж невеликою дозою антибіотиків.[22] Станом на 2011 рік кілька вакцин знаходиться у стадії розробки.[4]

У дітей[ред.ред. код]

Не існує достатніх доказів ефективності превентивного прийому антибіотиків задля зниження ризику інфекції сечових шляхів у дітей.[23]Проте, за умови відсутності прихованих аномалій нирок, рецидивуючі ІСШ рідко призводять до проблем з нирками в майбутньому та є причиною менш ніж однієї третини відсотка (0,33%) хронічних хвороб нирок у дорослих.[24]

Діагноз[ред.ред. код]

Комплексні бацили (паличкоподібні бактерії, зображені тут як чорні та бобовидні) між білими кров’яними тільцями у мікроскопічному аналізі сечі. Ці зміни вказують на інфекцію сечового тракту.

У простих випадках можна встановити діагноз і призначити лікування лише на симптомах без подальшого підтвердження лабораторними аналізами. У складних або сумнівних випадках може бути корисним підтвердити діагноз аналізом сечі, перевіряючи наявність нітритів сечі, білих кров’яних тілець (лейкоцитів) або лейкоцитарної естерази. Інший тест, мікроскопічний аналіз сечі, виявляє наявність червоних кров’яних тілець, білих кров’яних тілець або бактерій. Посів культури сечі вважається позитивним, якщо кількість її бактеріальних колоній більше або дорівнює 103 колонієутворюючих одиниць на мл типового організму сечового тракту. Чутливість до антибіотиків можна перевірити за допомогою цих культур, застосовуючи їх для вибору лікування антибіотиками. Проте стан жінок з негативним посівом може все ж таки покращуватися при застосуванні антибіотиків.[1] Враховуючи невиражені симптоми та за умови відсутності надійних аналізів інфекцій сечового тракту, у літніх людей важко встановити діагноз.[7]

Класифікація[ред.ред. код]

Інфекція сечового тракту може охоплювати лише нижній сечовий тракт, і в цьому випадку вона відома як інфекція сечового міхура. Або вона може охоплювати верхній сечовий тракт, і в цьому випадку вона відома як пієлонефрит. Якщо сеча містить значну кількість бактерій, але симптоми відсутні, цей стан відомий як асимптоматична бактеріурія.[2] Якщо інфекція сечового тракту охоплює верхній тракт, і в цієї людини є цукровий діабет, вона вагітна, належить до чоловічої статі або має імунну недостатність, інфекція вважається ускладненою.[3][4] В іншому випадку, якщо мова йде про здорову та передклімактеричну жінку, інфекція вважається неускладненою.[3] У дітей, коли інфекція сечового тракту пов’язана з лихоманкою, вона вважається інфекцією верхнього сечового тракту.[6]

У дітей[ред.ред. код]

Щоб поставити діагноз інфекції сечового тракту у дітей, потрібна позитивний посів сечової культури. Забруднення дуже ускладнює процедуру, в залежності від застосованого методу відбору, тому максимальна концентрація 105 КУО/мл застосовується для аналізу середньої порції сечі, 104 КУО/мл застосовується для аналізу зразків, отриманих через катетер, та 102 КУО/мл застосовується для надлобкової аспірації (зразок, що отримують із сечового міхура за допомогою голки). Застосування «сечоприймачів» для отримання зразків не підтримується Всесвітньою організацією охорони здоров’я через високий рівень забруднення під час вирощування культур, а метод катетеризації застосовується у тих дітей, що не привчені до туалету. Деякі вчені, наприклад, спеціалісти Американської академії педіатрії, рекомендують ультразвук нирок та цистоуретрограму під час сечовипорожнення (спостереження за уретрою та сечовим міхуром людини за допомогою рентгену у реальному часі під час сечовипорожнення) для всіх дітей молодше двох років, які мають інфекцію сечового тракту. Проте, враховуючи недостатність ефективної терапії у разі встановлення проблеми, інші, наприклад Національний інститут клінічної кваліфікації, рекомендують лише звичайну візуалізацію у дітей молодше шести років або у дітей з аномальними результатами аналізів.[6]

Диференціальний діагноз[ред.ред. код]

У жінок з цервіцитом (запаленням шийки матки) або кольпітом (запаленням піхви) та у юнаків із симптомами інфекції сечового тракту причиною може бути хламідія трахоматіс або гонококки.[2][25] Кольпіт може бути обумовлений також дріжджовою інфекцією.[26] Інтерстіциальний цистит (хронічний біль у сечовому міхурі) може бути варіантом діагнозу у людей, у яких відбувалися численні симптоми інфекції сечового тракту, але результати посіву культури сечі залишались негативними, а антибіотики не допомагали.[27] Простатит (запалення простати) також можна прийняти до уваги при диференціальному діагнозі.[28]

Лікування[ред.ред. код]

Стандартне лікування — антибіотики. Феназопіридин часто виписують у перші дні у комбінації з антибіотиками, щоб полегшити біль та невідкладні позови до сечовипускання, які іноді трапляються підчас інфекції сечового міхура.[29] Проте, його не дуже часто рекомендують через проблеми безпечності використання, зокрема через підвищений ризик метгемоглобінемії(підвищений рівень метгемоглобіну у крові).[30] При підвищеній температурі можна застосовувати ацетамінофен (парацетамол).[31]

Жінкам з рецидивом інфекції сечового тракту може допомогти самолікування після виявлення симптомів, а медичний контроль потрібен лише у разі, якщо початкова терапія була невдалою. Рецепт на антибіотики можна надати провізору за телефоном.[1]

Неускладнена інфекція[ред.ред. код]

Неускладнена інфекція може бути діагностована та лікуватися лише на підставі симптомів.[1] Пероральні антибіотики, такі як триметопрім/сульфаметоксазол (TMP/SMX), цефалоспорини, фурадонін або фторхінолон значно скорочують час одужання та є однаково ефективними.[32] Триденна терапія триметопрімом, ТMP/SMX або фторхінолоном є достатньо ефективною, тоді як фурадонін потребує прийому протягом 5–7 днів.[1][33] При лікуванні полегшення симптомів повинне спостерігатися протягом 36 годин.[3] Приблизно 50% людей одужують без лікування через декілька днів або тижнів.[1] Американська спілка інфекційних хвороб не рекомендує фторхінолони як початкову терапію через ризик розвитку стійкості до цього класу препаратів.[33] Незважаючи на це застереження, певна стійкість вже розвинулась до всіх цих препаратів через їхнє поширене застосування.[1] У деяких країнах сам по собі триметопрім вважається аналогом TMP/SMX.[33] У разі простих інфекцій сечового тракту дітям часто призначають триденну терапію антибіотиками.[34]

Пієлонефрит[ред.ред. код]

Пієлонефрит лікується інтенсивніше, ніж проста інфекція сечового міхура шляхом більш тривалого курсу пероральних антибіотиків або лікування внутрішньовенними антибіотиками.[35] Семиденна терапія фторхінолоном ципрофлоксацином перорально зазвичай застосовується у тих регіонах, де рівень стійкості становить не менше 10%.Якщо рівень локальної стійкості становить більше 10%, часто виписують дозу цефтріаксону внутрішньовенно. Тим, хто має більш серйозні симптоми, необхідна госпіталізація та курс антибіотиків.[35] Можна прийняти до уваги такі ускладнення, як сечова обструкція від ниркового каменю, якщо симптоми не покращуються через два-три дні лікування.[2][35]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Інфекції сечового тракту — найбільш поширена бактеріальна інфекція у жінок.[3] Частіше вони трапляються у віці від 16 до 35 років, при цьому 10% жінок інфікуються щорічно, а 60% мають інфекцію у певний момент свого життя.[1][4] Рецидиви є частими, при цьому приблизно у половини людей другий рецидив інфекції трапляється протягом року. Інфекції сечового тракту трапляються у чотири рази частіше у жінок, ніж у чоловіків.[4] Пієлонефрит трапляється у 20-30 разів рідше.[1] Це — найпоширеніша причина лікарняної інфекції, що становить приблизно 40% випадків.[36] Рівень асимптоматичних бактерій у сечі підвищується з віком від двох до семи відсотків серед жінок у дітородному віці та до 50% у літніх жінок у будинках для літніх людей.[9] Рівень асимптоматичних бактерій у сечі серед чоловіків віком старше 75 років становить 7-10%.[7]

Інфекції сечового тракту можуть уразити 10% людей у дитинстві.[4] Серед дітей інфекції сечового тракту частіше трапляються у необрізаних хлопчиків віком менше трьох місяців, а також у дівчат віком до одного року.[6] Проте інфекції дуже поширені серед дітей. У групі дітей з лихоманкою віком від народження до двох років від 2 до 20% мали діагноз інфекції сечового тракту.[6]

Суспільство та культура[ред.ред. код]

У Сполучених Штатах на інфекції сечового тракту припадають приблизно сім мільйонів відвідань лікаря, мільйон візитів до невідкладного відділення та сто тисяч випадків госпіталізації щороку.[4] Затрати на такі інфекції є значними з точки зору втраченого часу на роботу та вартості медичного обслуговування. У Сполучених Штатах безпосередня вартість лікування оцінюється у 1,6 мільярдів доларів США на рік.[36]

Історія[ред.ред. код]

Інфекції сечового тракту згадували ще у давні часи, а їх перший опис було задокументовано у папірусі Еберса, датований 1550 р. до н. е.[37] Єгиптяни описували її як «посилання тепла від сечового міхура».[38] Ефективної терапії не було до розроблення та появи антибіотиків у 1930-х рр., до цього часу рекомендували трави, кровопускання та спокій.[37]

Під час вагітності[ред.ред. код]

Інфекції сечового тракту більш небезпечні під час вагітності через підвищений ризик інфікування нирок. Під час вагітності високий рівень прогестерону підвищує ризик скорочення м’язового тонусу сечоводів та сечового міхура, що підвищує вірогідність рефлюксу, коли сеча збігає по сечоводах назад до нирок. Незважаючи на те, що у вагітних жінок немає підвищеного ризику асимптоматичної бактеріурії, у разі її наявності ризик інфекції нирок підвищується до 25-40%.[9] Тому, якщо аналіз сечі вказує на наявність інфекції, навіть за умови відсутності симптомів рекомендується лікування. Зазвичай застосовують цефалексин або фурадонін, оскільки вони вважаються безпечними для вагітних.[39] Інфекція нирок під час вагітності може призвести до передчасних пологів або передеклампсії (стану підвищеного тиску крові, та дисфункції нирок під час вагітності, що може призвести до конвульсій).[9]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Nicolle LE Uncomplicated urinary tract infection in adults including uncomplicated pyelonephritis // Urol Clin North Am, 35 (2008) (1) С. 1–12, v. — DOI:10.1016/j.ucl.2007.09.004. — PMID:18061019.
  2. а б в г д е ж и Lane DR, Takhar, SS Diagnosis and management of urinary tract infection and pyelonephritis. // Emergency medicine clinics of North America, 29 (2011 Aug) (3) С. 539–52. — DOI:10.1016/j.emc.2011.04.001. — PMID:21782073.
  3. а б в г д Colgan R, Williams, M Diagnosis and treatment of acute uncomplicated cystitis. // American family physician, 84 (2011-10-01) (7) С. 771–6. — PMID:22010614.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р Salvatore S, Salvatore, S, Cattoni, E, Siesto, G, Serati, M, Sorice, P, Torella, M Urinary tract infections in women. // European journal of obstetrics, gynecology, and reproductive biology, 156 (2011 Jun) (2) С. 131–6. — DOI:10.1016/j.ejogrb.2011.01.028. — PMID:21349630.
  5. Arellano, Ronald S. Non-vascular interventional radiology of the abdomen. New York: Springer. с. 67. ISBN 978-1-4419-7731-1. 
  6. а б в г д е Bhat RG, Katy, TA, Place, FC Pediatric urinary tract infections. // Emergency medicine clinics of North America, 29 (2011 Aug) (3) С. 637–53. — DOI:10.1016/j.emc.2011.04.004. — PMID:21782079.
  7. а б в г Woodford HJ, George, J Diagnosis and management of urinary infections in older people. // Clinical medicine (London, England), 11 (2011 Feb) (1) С. 80–3. — PMID:21404794.
  8. Amdekar S, Singh, V, Singh, DD Probiotic therapy: immunomodulating approach toward urinary tract infection. // Current microbiology, 63 (2011 Nov) (5) С. 484–90. — DOI:10.1007/s00284-011-0006-2. — PMID:21901556.
  9. а б в г д е ж Dielubanza EJ, Schaeffer, AJ Urinary tract infections in women. // The Medical clinics of North America, 95 (2011 Jan) (1) С. 27–41. — DOI:10.1016/j.mcna.2010.08.023. — PMID:21095409.
  10. Nicolle LE The chronic indwelling catheter and urinary infection in long-term-care facility residents // Infect Control Hosp Epidemiol, 22 (2001) (5) С. 316–21. — DOI:10.1086/501908. — PMID:11428445.
  11. Phipps S, Lim YN, McClinton S, Barry C, Rane A, N'Dow J Cochrane Database of Systematic Reviews // Cochrane Database Syst Rev, (2006) (2) С. CD004374. — DOI:10.1002/14651858.CD004374.pub2. — PMID:16625600.
  12. Gould CV, Umscheid CA, Agarwal RK, Kuntz G, Pegues DA Guideline for prevention of catheter-associated urinary tract infections 2009 // Infect Control Hosp Epidemiol, 31 (2010) (4) С. 319–26. — DOI:10.1086/651091. — PMID:20156062.
  13. Infectious Disease, Chapter Seven, Urinary Tract Infections from Infectious Disease Section of Microbiology and Immunology On-line. By Charles Bryan MD. University of South Carolina. This page last changed on Wednesday, April 27, 2011
  14. а б Eves FJ, Rivera, N Prevention of urinary tract infections in persons with spinal cord injury in home health care. // Home healthcare nurse, 28 (2010 Apr) (4) С. 230–41. — DOI:10.1097/NHH.0b013e3181dc1bcb. — PMID:20520263.
  15. Opperman EA Cranberry is not effective for the prevention or treatment of urinary tract infections in individuals with spinal cord injury. // Spinal cord, 48 (2010 Jun) (6) С. 451–6. — DOI:10.1038/sc.2009.159. — PMID:19935757.
  16. а б Jepson RG, Craig JC Cochrane Database of Systematic Reviews // Cochrane Database Syst Rev, (2008) (1) С. CD001321. — DOI:10.1002/14651858.CD001321.pub4. — PMID:18253990.
  17. Wang CH, Fang CC, Chen NC et al' Cranberry-containing products for prevention of urinary tract infections in susceptible populations // Arch Intern Med, 172 (2012) (13) С. 988–96. — DOI:10.1001/archinternmed.2012.3004.
  18. Rossi R, Porta, S, Canovi, B Overview on cranberry and urinary tract infections in females. // Journal of Clinical Gastroenterology, 44 Suppl 1 (2010 Sep) С. S61-2. — DOI:10.1097/MCG.0b013e3181d2dc8e. — PMID:20495471.
  19. Wang CH, Fang, CC; Chen, NC; Liu, SS; Yu, PH; Wu, TY; Chen, WT; Lee, CC; Chen, SC Cranberry-containing products for prevention of urinary tract infections in susceptible populations: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. // Archives of Internal Medicine, 172 (2012 July 9) (13) С. 988–96. — PMID:22777630.
  20. Engleberg, N C; DiRita, V; Dermody, T S (2007). «63». Schaechter's Mechanism of Microbial Disease (вид. 4). Baltimore: Lippincott Williams & Wilkins. 618. ISBN 978-0-7817-5342-5. 
  21. Cubeddu, Richard Finkel, Michelle A. Clark, Luigi X. (2009). Pharmacology (вид. 4th ed.). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 397. ISBN 9780781771559. 
  22. Perrotta C, Aznar, M, Mejia, R, Albert, X, Ng, CW Oestrogens for preventing recurrent urinary tract infection in postmenopausal women. // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2008-04-16) (2) С. CD005131. — DOI:10.1002/14651858.CD005131.pub2. — PMID:18425910.
  23. Long-term antibiotics for the prevention of recurrent urinary tract infection in children: a systematic review and meta-analysis // Archives of Disease in Childhood, 95 (2010) (7) С. 499–508. — DOI:10.1136/adc.2009.173112. — PMID:20457696.
  24. Salo J, Ikäheimo, R, Tapiainen, T, Uhari, M Childhood urinary tract infections as a cause of chronic kidney disease. // Pediatrics, 128 (2011 Nov) (5) С. 840–7. — DOI:10.1542/peds.2010-3520. — PMID:21987701.
  25. Raynor MC, Carson CC, 3rd Urinary infections in men. // The Medical clinics of North America, 95 (2011 Jan) (1) С. 43–54. — DOI:10.1016/j.mcna.2010.08.015. — PMID:21095410.
  26. Leung, David Hui ; edited by Alexander; Padwal, Raj. Approach to internal medicine : a resource book for clinical practice (вид. 3rd ed.). New York: Springer. с. 244. ISBN 978-1-4419-6504-2. 
  27. Kursh, edited by Elroy D.; Ulchaker, James C. (2000). Office urology. Totowa, N.J.: Humana Press. с. 131. ISBN 978-0-89603-789-2. 
  28. Walls, authors, Nathan W. Mick, Jessica Radin Peters, Daniel Egan ; editor, Eric S. Nadel ; advisor, Ron (2006). Blueprints emergency medicine (вид. 2nd ed.). Baltimore, Md.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 152. ISBN 978-1-4051-0461-6. 
  29. Gaines KK Phenazopyridine hydrochloride: the use and abuse of an old standby for UTI. // Urologic nursing, 24 (2004 Jun) (3) С. 207–9. — PMID:15311491.
  30. Aronson, edited by Jeffrey K. (2008). Meyler's side effects of analgesics and anti-inflammatory drugs. Amsterdam: Elsevier Science. с. 219. ISBN 978-0-444-53273-2. 
  31. Glass, [edited by] Jill C. Cash, Cheryl A. (2010). Family practice guidelines (вид. 2nd ed.). New York: Springer. с. 271. ISBN 978-0-8261-1812-7. 
  32. Zalmanovici Trestioreanu A, Green H, Paul M, Yaphe J, Leibovici L Cochrane Database of Systematic Reviews // Cochrane Database Syst Rev, 10 (2010) (10) С. CD007182. — DOI:10.1002/14651858.CD007182.pub2. — PMID:20927755.
  33. а б в Gupta K, Hooton, TM, Naber, KG, Wullt, B, Colgan, R, Miller, LG, Moran, GJ, Nicolle, LE, Raz, R, Schaeffer, AJ, Soper, DE, Infectious Diseases Society of, America, European Society for Microbiology and Infectious, Diseases International clinical practice guidelines for the treatment of acute uncomplicated cystitis and pyelonephritis in women: A 2010 update by the Infectious Diseases Society of America and the European Society for Microbiology and Infectious Diseases. // Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America, 52 (2011-03-01) (5) С. e103-20. — DOI:10.1093/cid/ciq257. — PMID:21292654.
  34. «BestBets: Is a short course of antibiotics better than a long course in the treatment of UTI in children». 
  35. а б в Colgan R, Williams, M, Johnson, JR Diagnosis and treatment of acute pyelonephritis in women. // American family physician, 84 (2011-09-01) (5) С. 519–26. — PMID:21888302.
  36. а б Brunner & Suddarth's textbook of medical-surgical nursing. (вид. 12th ed.). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. 2010. с. 1359. ISBN 978-0-7817-8589-1. 
  37. а б Al-Achi, Antoine (2008). An introduction to botanical medicines : history, science, uses, and dangers. Westport, Conn.: Praeger Publishers. с. 126. ISBN 978-0-313-35009-2. 
  38. Wilson...], [general ed.: Graham (1990). Topley and Wilson's Principles of bacteriology, virology and immunity : in 4 volumes (вид. 8. ed.). London: Arnold. с. 198. ISBN 0-7131-4591-9. 
  39. Guinto VT, De Guia B, Festin MR, Dowswell T Cochrane Database of Systematic Reviews // Cochrane Database Syst Rev, (2010) (9) С. CD007855. — DOI:10.1002/14651858.CD007855.pub2. — PMID:20824868.