Расінг (Ферроль)
| Повна назва | Racing Club de Ferrol, S.A.D. | ||
| Прізвисько | Os Departamentais Os Diaños Verdes (Зелені дияволи) | ||
| Засновано | 5 жовтня 1919 | ||
| Населений пункт | Ферроль, Іспанія | ||
| Стадіон | Малата | ||
| Вміщує | 12 043 | ||
| Президент |  Хосе Кріадо
| ||
| Головний тренер | Крістобаль Паррало
| ||
| Ліга | Сегунда Дивізіон | ||
| 2022/23 | 1-e (Група 1) Прімера Федерасьйон | ||
| Вебсайт | racingclubferrol.net | ||
| |||
Расінг Ферроль (ісп. Racing Club de Ferrol) — іспанський футбольний клуб з міста Ферроль, провінція Ла-Корунья, Галісія. Він був заснований 5 жовтня 1919 року в результаті об'єднання клубів «Расінг» і «Ферроль». Команда проводить свої домашні ігри на стадіоні Малата, який вміщує 12 042 глядачів, а зелений колір є традиційним кольором форми клубу. У сезоні 2023/24 вони гратимуть у Сегунді після тривалої перерви.
Незважаючи на те, що клуб ніколи не грав у вищому іспанському дивізіоні, він має серед своїх досягнень кілька чемпіонств Галісії, фінал Кубка Іспанії в 1939 році та друге місце в другому дивізіоні в 1940 році. Це команда, яка зіграла найбільше сезонів у другому дивізіоні, жодного разу не підвищуючись до Першого дивізіону, загалом 35.
Історія[ред. | ред. код]
Початки футболу в Ферролі[ред. | ред. код]
Перші новини про заняття футболом у Ферролі датуються листопадом 1892 року (вони були зібрані тодішньою феррольською газетою El Correo Gallego та мадридською газетою La Iberia), з нагоди візиту британської ескадри до порту, арсеналу та верфі міста[1][2][3].
У липні 1904 року в місті почали з'являтися клуби, першими двома були «Ферроль» (ісп. Ferrol Foot-Ball Club) і «Ла Гранья» (ісп. Union Club de La Graña), обидва зареєстровані пізніше, у 1908 році. На той час у 1908 році у Ферролі було створено вже сім клубів.
Створення нових клубів було постійним явищем, результатом пристрасті, яку футбол викликав у місті. Поїздки в Пуентедеуме, Бетансос або Ла-Корунью, створили футбольні суперництва, які нерідко закінчувалися сварками, але окреслили еволюцію футболу у Ферролі за роки до народження «Расінга», яке відбулося в перших числах жовтня 1919 року. після об'єднання клубів «Расінг» (ісп. Racing Club) і «Ферроль» (ісп. Club Ferrol). Новостворена команда почала грати на спортивному полі Каранса (ісп. Caranza), яке вже використовувалося з середини десятиліття різними існуючими клубами, але яке було офіційно відкрито лише 13 липня 1919 року матчем між «Расінгом» та «Депортіво» з Ла-Коруньї. Матчі між цими командами і через понад сто років потому продовжують залишатись важливими для команд і мають назву дербі Ріас Альтас.
Заснування «Расінга»[ред. | ред. код]
Гравці та вболівальники з Ферроля об'єдналися, щоб створити потужний клуб, який міг би конкурувати з командами регіону, такими як «Віго Спортінг», «Фортуна» (Віго) або «Депортіво» (Ла Корунья). Ідея виникла у п'яти друзів-любителів футболу: Константіно Тейхо, Франсіско Лоренцо, Матео Пінтадо, Альфонсо Варели та Хосе Фрейре, які в 1919 році вели переговори про створення нової команди. Асамблея Галісійської федерації футбольних клубів, що відбулася 18 жовтня 1919 року у Віго, прийняла «Расінг», хоча наступного місяця його було виключено через те, що він не був юридично створений або не мав власного поля. Проблеми вирішувалися протягом 1920 року, і у грудні того ж року команду остаточно зареєстрували[4].
Перші десятиліття[ред. | ред. код]
«Расінг» почав грати у другому дивізіоні чемпіонату Галісії, а 29 травня 1921 року переїхали на стадіон О Інеферніньйо (ісп. O Inferniño), який став їх домашнем полем. Кілька років команда прогресувала і вийшла до вищого дивізіону в 1923 році. 1928 року «Расінг» вперше став чемпіоном Галісії після перемоги над «Депортіво» в останній грі регіонального турніру[5]. Завдяки цій перемозі команда вперше у своїй історії змогла зіграти в Кубку Іспанії, вилетівши у другому раунді від «Атлетіка» (Більбао). У цій команді грав Гільєрмо Горостіса, який згодом підписав контракт з «Атлетіком»[6].
У 1928 році була створена Іспанська футбольна ліга, а у сезоні 1929/30 клуб розпочав виступати у третьому загальноіспанському дивізіоні. У першому ж сезоні вони фінішували на першій позиції у своїй групі, але на фінальному етапі не змогла отримати підвищення. В підсумку клуб вперше вийшов до Сегунди 1934 року, коли Федерація футболу Іспанії розширила другий дивізіон до більшої кількості команд. «Расінг» міг залишитися там лише на один рік, оскільки сезон 1934/35 вони закінчили на останній позиції у своїй групі.
Під час громадянської війни в Іспанії в Галісії офіційний футбол не був паралізований і в 1938 році «Расінг» став чемпіоном Галісії вдруге, а в 1939 році він досяг цього втретє, в цьому випадку після перемоги над «Депортіво» в двобої з чотирьох ігор (3 перемоги і нічия), таким чином ставши найкращим галісійським клубом тих років.
Фіналіст Кубка Іспанії[ред. | ред. код]
Завдяки званню найкращої команди регіону «Расінг» отримав право зіграти у першому повоєнному Кубку Іспанії. Війна торкнулася багатьох клубів, які відмовилися від участі через витрати або залишилися без гравців, і в турнірі 1939 року «Расінг» переміг «Реал Сосьєдад» у чвертьфіналі та «Баракальдо Оріаменді» у півфіналі[7].
Таким чином команда зуміла вийти у свій перший фінал кубкового турніру. Матч відбувся 25 липня 1939 року на стадіоні Монжуїк у Барселоні, і «Расінг» був програв «Севільї» з рахунком 2:6. Обидва голи у складі феррольців забив Хосе Сільвоса[8][9].
Повернення у Сегунду[ред. | ред. код]
Після фіналу Кубка «Расінг» залишався у другому дивізіоні протягом чотирьох сезонів з 1939 по 1943 рік, і безперервно з 1945 по 1960 рік, після чого він знову був понижений до регіональних дивізіонів. У ті роки такі футболісти, як брати Габріель і Хуан Алонсо, майбутні гравці «Реала», серед багатьох інших, виділялися в клубі «Ферроль» (назва, яку клуб використовував з 1941 по 1972 рік за вимогою франкістського уряду).
У сезоні 1952 року команда вперше в історії зіграла в групі підвищення до першого дивізіону, хоча не змогла досягти своєї мети, посівши останнє місце серед восьми команд[10].
У 1960 році клуб знову вилетів до третього дивізіону. Незважаючи на те, що «Расінг» за наступні 6 років вигравав свою групу, у фінальному етапі переміг і здобув право на підвищення лише в 1966 році. На цей раз його перебування у другому дивізіоні тривало шість сезонів, і його найкращою позицією було четверте місце в сезоні 1968/69, лише на одне місце нижче від підвищення з серією з 17 ігор поспіль без поразок. Крім того у 1967 році команда виграла Трофей Терези Еррери після перемоги у фіналі над «Сельтою».
У 1972 році «Расінг» опустився знов до третього дивізіону і грав там у наступні роки. У 1978 році Федерація футболу Іспанії реструктурувала весь професійний чемпіонат і створила новий третій дивізіон, Сегунду Б, яка тоді складалася з двох груп. «Расінг» був включений до дебютного розіграшу турніру і грав із суперниками з півночі країни, а за підсумками сезону клуб отримав підвищення як чемпіон свого дивізіону. Однак вони залишилися в Сегунді лише один сезон, посівши у сезоні 1978/79 останню позицію серед 20 команд.
Роки кризи[ред. | ред. код]
Після вильоту «Расінг» пережив серйозну спортивну та економічну кризу. Команда навіть опустилася до четвертого дивізіону в 1984 році, досягнувши найнижчої 17 позиції в 1987 році, ледь не вилетівши до регіонального дивізіону. До цих криз додалося безгосподарність з боку ради директорів, яка закінчилася дискваліфікацією президента компанії Вісенте Бастіда в 1983 році[11]. Через кілька років клубу вдалося повернутися до Сегунди Б на два роки, а в 1992 році команда знов вийшла туди, але вже на тривалий період, що збіглося з урочистим відкриттям нового стадіону Малата.
У 1995 році феррольці знову почали боротися за вихід до Сегунди після того, як фінішували першими у своїй групі Сегунди Б. Втім у фінальному раунді вони зіграли внічию в останній день проти «Беасаїна», через що відстали від «Альмерії» і не змогли підвищитись у класі. Шість років галісійська команда фінішувала на верхніх позиціях таблиці, поки в сезоні 1999/00 з четвертої спроби «Расінг» не зміг піднятися до другого дивізіону після перемоги над «Баракалдо», «Сеутою» та «Гандією» у фінальному раунді[12].
Початок XXI століття[ред. | ред. код]
Команда залишалася у другому дивізіоні протягом трьох сезонів, але була понижена в 2003 році, коли вона фінішувала на третьому місці з кінця.
Провівши один сезон у Сегунді Б, клуб повернувся до Сегунди у 2004 році, щоб протягом двох років боротися за те, щоб уникнути вильоту, але з другої спроби їм це не вдалося. У 2007 році галісійці знову підвищились до Сегунди, а в сезоні 2007/08 фінішували на дев'ятнадцятій позиції, вкотре понизившись у класі.
2010 року команда вилетіла до Терсери, де провела три роки. За підсумками сезону 2012/13 клуб став чемпіоном групи I, завершивши регулярний чемпіонат з 97 очками, таким чином встановивши новий рекорд ліги. Це дозволило клубу зіграти в матчі за підвищення до Сегунди Б з клубом "Лаудіо", чемпіоном групи IV. У першому матчі, який відбувся в гостях «Расінг» здобув позитивний рахунок 1:1, незважаючи на сіру гру, а у матчі-відповіді у Ферролі переміг з рахунком 1:0 завдяки голу Маркоса Альвареса і повернувся до Сегунди Б після трирічної перерви.
В наступні три сезони команда постійно фінішувала з зоні плей-оф, але підвищитись у класі жодного разу так і не зуміла, але надалі результати погіршились і клуб вилетів до Терсери у 2018 році.
Останні роки[ред. | ред. код]
Після розчарування від вильоту Рада директорів розпочала амбітний проект із повернення клубу в професійний футбол. Влітку в команді відбулася революція: 17 гравців та головний тренер Рікардо покинули «Расінг». В резульаті оновлена команда завершила сезон на першому місці в групі I з перевагою в 4 очки над другим, ФК Бергантіньос . У плей-оф за підвищення до Сегунди Б вони зіграли проти «Реала Хаен». У першому матчі «Расінг» виграв вдома з рахунком 1:0 , а у другому матчі програв з рахунком 1:2,чого вистачило для підвищення через правило виїзного голу.
На сезон 2019/20 команді була поставлена амбітна ціль одразу підвищитись до Сегунди, для чого були підписані такі досвідчені гравці як Алекс Лопес і Дані Абало, що мали у своєму доробку виступи у вищому дивізіоні, а також зберегла майже весь кістяк, який повернув її до Сегунди. Незважаючи на це, пандемія Covid-19, завадила завершити турнір і «Расінг» фінішував на 11-му місці, на 8 очок від місця плей-оф.
Сезон 2020/21 ознаменувався ідеєю створити нову професійну лігу[13] в іспанському футболі нижче Сегунди, Прімеру КІФФ і за підсумками цього сезону вирішувалось чи зможе «Расінг» потрапити до новоствореної ліги. Феррольцям вдалося виграти Групу 1-А і разом з вічним суперником «Депортіво» (Ла-Корунья) клуб потрапив до складу учасників дебютного сезону нового турніру.
Там у сезоні 2021/22 команда посіла 3-є місце в регулярному чемпіонаті і кваліфікувалась через 6 років для участі у плей-оф за право виходу у Сегунду. Півфінал був зіграний в одному матчі проти «Хімнастіка» (Таррагона) на стадіоні Балаїдос. Результат — 0:1 на користь каталонської команди, тож «Расінг» змушений був відкласти ідею підвищення на наступний сезон.
У наступному сезоні 2022/23 років команда знову боролася за повернення у професійний футбол. Вони зберегли основний кістяк із попередньої кампанії та залучили ряд досвідчених імен. Завдяки цьому «Расінгу» на чолі з Крістобалем Паррало вдалося посісти перше місце у своїй групі, яке давало пряму путівку до Сегунди, що дозволило «Расінгу» повернутися до другого дивізіону після 15 років перерви виступів на професійному рівні.
Логотип[ред. | ред. код]
Логотип клубу складається із зеленого щта з коричневим шкіряним футбольним м'ячем усередині. Вгорі — прапор міста, а в центрі — надпис «Racing Club Ferrol».
Під щитом стоїть Хрест Сантьяго, який було додано в 1939 році, прибрано в 1982 році, але повернуто в 1993 році.
Форма[ред. | ред. код]
Протягом усієї своєї історії «Расінг» завжди грав у зеленій футболці та білих шортах, хоча яскравість зеленого кольору залежить від сезону та дизайну форми, хоча в більшості років вони обирали більше темних відтінків.
Стадіони[ред. | ред. код]
У червні 1919 року було урочисто відкрито поле Каранса під час матчу «Расінг» — «Депортіво» (який завершився поразкою 1-5 для господарів). Це залишило поганий присмак у жителів Ферроля, тому вони вимагали нової гри. Цього разу гра складалась краще і «Расінг» перемагав 3:1, але фігура Рамона Гонсалеса[en], який забив 3 голи за 4 хвилини, перевернула рахунок і феррольці знову поступились, на цей раз 3:4. Ці дві поразки породили суперництво, яке досі існує між двома командами.
Через два роки було урочисте відкриття стадіону О Інферніньйо, який мав чудові умови для того часу. З плином часу цей стадіон зазнав розширень і модифікацій, таких як будівництво стіни та дерев'яної трибуни.
У 1951 році було урочисто відкрито стадіон Мануель Рівера, побудований на місці О Інферніньйо
У 1993 році з бюджетом, який перевищував 1780 мільйонів старих песет, був побудований спортивний комплекс Малата, що складається з басейну з підігрівом, футбольного поля та додаткового поля для тренувань. Основне поле має розміри 105 х 68 метрів і вміщує 12 042 глядачів.
Статистика[ред. | ред. код]
|
|
|
Досягнення[ред. | ред. код]
Регіональні турніри[ред. | ред. код]
- Чемпіон Галісії (3): 1928/29, 1937/38 y 1938/39
- Віце-чемпіон Галісії (2): 1923/24 і 1932/33
- Володар Кубка Галісії (1): 1946/47[14]
Національні турніри[ред. | ред. код]
- Фіналіст Кубка Іспанії (1): 1939
- Чемпіон Сегунди Б (2) : 1977-78, 1994-95
- Віцечемпіон Сегунди Б (3): 1995-96, 2003-04, 2013-14
- Чемпіон Терсери (9) : 1943-44, 1960-61, 1962-63, 1964-65, 1965-66, 1987-88, 1991-92, 2012-13, 2018-19.
- Віцечемпіон Терсери (2): 1961-62, 2010-11
- Чемпіон Прімери Федерасьйон (1): 2022-23
Товариські турніри[ред. | ред. код]
- Трофей Сан-Роке (10): 1963, 1994, 1998, 2001, 2003, 2004, 2005, 2007, 2009, 2014
- Трофей Консепсьйон Аренал (8): 1959, 1964, 1965, 1981, 1988, 2005, 2007, 2022
- Трофей Емми Куерво (7): 1952, 1971, 1980, 2000, 2002, 2005, 2009
- Кубок Ради провінції (6) : 1991, 1993, 1999, 2000, 2007, 2017
- Трофей міста Вівейро (4): 1978, 1981, 1999, 2000
- Трофей Сан-Роке (2): 1956, 2002
- Трофей Міністра інформації та туризму (2): 1956, 2002
- Трофей Терези Еррери (1): 1967
- Трофей міста Понтеведра (1): 2003
- Меморіальний трофей Ектора Ріаля (1): 2004
- Трофей Луїса Отеро (1): 2005
Відомі гравці[ред. | ред. код]
Note: this list includes players that have played at least 100 league games and/or have reached international status.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "SPANISH NAVY: Huge Contract in British Hands" (1909) The Manchester Guardian, 1 February 1909, Page 12: Manchester <<... Vickers, Armstrong and Brown... it has been determined to put down a new shipyard at Ferrol in Spain... Mr A J Campbell... has been appointed manager of the Ferrol yard... Mr Peter Muir ... has been appointed assistant manager. A considerable number of expert shipbuilders have sign on to go to Spain... there is a reason to believe that employment will be found to some hundreds of British shipbuilders, engineers, electricians, and other tradesmen in the new Spanish yard for several years to come.>>
- ↑ "British Vice-Consulate at Ferrol": General Correspondence FO 63/1041. The National Archives – Official website
- ↑ "British Vice-Consulate at Ferrol": General Correspondence FO 72/1689. The National Archives – Official website
- ↑ Efemérides. Архів оригіналу за 3 de agosto de 2014. Процитовано 19 de diciembre de 2011.
- ↑ Mundo Deportivo, ред. (5 грудня 1928). El Racing de Ferrol venció ayer por 1 a 0 al Deportivo de la Coruña. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ Historias Racinguistas (ред.). Gorostiza. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ ABC (газета), ред. (20 de junio de 1939). El Racing de El Ferrol de Caudillo, 2; Oriamendi, 1. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ La Vanguardia, ред. (27 de junio de 1939). El domingo se clausuró brillantemente la "Copa del Generalísimo", en el Estadio. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ La Vanguardia, ред. (27 de junio de 1939). Suplemento gráfico (imágenes de la final de 1939). Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ Mundo Deportivo, ред. (30 de junio de 1952). Resultados de la jornada. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ Web del Racing de Ferrol (ред.). Pasos del Racing. Архів оригіналу за 19 de enero de 2010. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ Futbolme.com (ред.). Liguilla de ascenso a Segunda División 1999/00. Процитовано 8 de marzo de 2010.
- ↑ La revolucionaria propuesta de los clubes para reformar Segunda B. Marca.com (ісп.). 20 квітня 2020. Процитовано 27 квітня 2022.
- ↑ El Ferrol, campeón de la Copa Federación Gallega, al empatar con el Deportivo (2-2). Ciudad: Semanario de Pontevedra n76.
Посилання[ред. | ред. код]
|
