Революція в Тунісі 2010—2011

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жасминова революція
JasminRevolution.png
Дата: 17 грудня 201027 січня 2011
Місце: Туніс Туніс
Привід: економічна криза 2010 року (безробіття та зростання цін)
Результат: відставка президента Зіна аль-Абідіна бен Алі, кадрові перестановки в уряді
Сторони
МВС Тунісу,
Армія Тунісу
Профспілки,
студенти,
малий та середній бізнес
Лідери
Зін аль-Абідін бен Алі лідери профспілок

Револю́ція в Туні́сі (2010—2011) або Жасми́нова револю́ція (фр. Révolution de jasmin)[1] — хвиля загальнонаціональних протестів, викликаних незадоволенням політикою президента Тунісу бен Алі, що призвела до його відставки 14 січня 2011 року та призначення нового уряду зі значними змінами 27 січня 2011 року.

Поштовхом до масових виступів стало публічне самоспалення 17 грудня 2010 року вуличного торговця фруктами й овочами в місті Сіді-Бузіді Мухаммеда Буазізі, чиї товари конфіскувала влада. Цей інцидент висвітлив проблему безробіття (за деякими даними, торговець мав вищу освіту), подорожчання життя (Буазізі став торговцем, аби вижити) та корупції (торговець торгував без ліцензії, за яку треба було дати хабар). Публічне самоспалення спровокувало низку схожих інцидентів серед людей, що опинилися у схожій ситуації, при чому похорони часто перетворювалися в демонстрації протесту. Успішна відставка президента країни спричинила хвилю аналогічних акцій протесту в інших арабських країнах.


Хронологія подій[ред.ред. код]

Початок протестів[ред.ред. код]

Зін аль-Абідін бен Алі, Президент Тунісу з 1987 по 2011

18 грудня було проведено перші акції протесту, які за тиждень поширилися територією країни й дісталися столиці. У відповідь на це влада застосувала силу, 25 грудня з'явилися повідомлення про першу жертву.[2]

Заворушення в столиці[ред.ред. код]

Кількість загиблих зросла в січні 2011.[3] 10 січня в країні було призупинено навчання в школах та університетах.[4] 12 січня до столиці країни було введено війська[5], а також оголошено комендантську годину.[6] Поліція та армія отримали дозвіл відкривати вогонь по всіх «підозрюваних» у разі, якщо вони будуть відмовлятися виконувати накази.[7] Президент країни пообіцяв здійснити низку реформ, а також відмовився від участі у наступних виборах 2014 року.[8][9]

Відставка уряду і президента[ред.ред. код]

14 січня президент бен Алі відправив уряд у відставку та призначив дату нових парламентських виборів[10], згодом на території країни було введено надзвичайний стан.[11] Того ж дня з'явилися повідомлення про те, що бен Алі покинув межі Тунісу[12] (Наступного дня стало відомо, що він прилетів до Саудівської Аравії,[13] де йому надали притулок у місті Джидді.[14] Хоча спершу з'явилися повідомлення, начебто бен-Алі вилетів до Франції, проте в'їзд на території країни йому особисто заборонив президент Ніколя Саркозі.[15]). Країну очолив прем'єр-міністр Мухаммед аль-Ґаннуші.[16] Втім наступного дня Конституційна рада, остаточно усунувши бен Алі від посади президента, відповідно до статті 57 конституції Тунісу призначила тимчасовим виконувачем обов'язків президента спікера парламенту Фуада аль-Мубазаа.[17]

Подальші події[ред.ред. код]

Туніські солдати виконують роль поліції, 15 січня 2011

В наступні дні в країні тривали безлади. 15 січня невдала спроба втечі з в'язниці міста Монастіра спричинила пожежу, внаслідок якої загинуло 42 в'язні.[18][19] Було спалено головний вокзал столиці.[20] 16 січня виникла перестрілка неподалік президентського палацу. За повідомленнями арабських супутникових телеканалів, перестрілка відбулася між армією і поліцією з одного боку та співробітниками президентської служби безпеки з іншого.[21][22][23]

  • 17 січня — прем'єр-міністр Тунісу Мухаммед аль-Ґаннуші оголосив склад уряду національної єдності, при чому дві посади отримали опозиційні лідери Ахмед Ібрагім та Мустафа бен-Джафар.[24] Уже 18 січня найбільша профспілка Тунісу — Громадська спілка робітників (UGTT), яка брала активну участь в акціях протесту, заявила, що не визнає тимчасовий уряд країни. Відтак троє міністрів, що представляли цю профспілку, покинули уряд.[25] Причиною цього стало те, що на ключові посади було призначено представників правлячої досі партії Конституційне Демократичне Зібрання. У відповідь на це прем'єр-міністр аль-Ґаннуші та інші міністри попереднього уряду, що зберегли свої місця, вийшли зі складу партії.[26]

Міністр внутрішніх справ нового туніського уряду Ахмед Фріа заявив, що масові акції протесту завдали економіці країни збиток у розмірі 3 млрд динарів (1,6 млрд євро).[27]

Наступними днями було заарештовано 33 родичів колишнього президента бен Алі.[28], в той же час самого бен Алі попросили не повертатися до країни.[29]

  • 20 січня — Тимчасовий уряд Тунісу визнав законними всі заборонені за колишньої влади політичні партії та об'єднання, а також оголосив загальну амністію політв'язнів.[30] Втім 23 січня у столиці країни продовжилися протести, цього разу з вимогою відставки прем'єр-міністра Мухаммеда Ґаннуші.[31]
  • 26 січня — Тимчасовий уряд Тунісу видав ордер на арешт бен Алі, його дружини та інших членів клану, яких підозрюють у вчиненні корупційних злочинів.[32]
  • 27 січня — прем'єр-міністр Мухаммед Ґануші здійснив низку перестановок в уряді (всього 12), зокрема було усунуто міністрів від партії бен Алі (міністри внутрішніх справ, закордонних справ та освіти).[33]

Жертви[ред.ред. код]

Внаслідок революції в Тунісі загинули 219 осіб.[35]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Жасминова революція в Тунісі, або «Харісса» для реформатора
  2. Масові заворушення в Тунісі: є жертви
  3. 14 людей стали жертвами заворушень у Тунісі
  4. У Тунісі через безлади закрили усі школи і університети
  5. До столиці Тунісу введено війська у зв'язку з тривалими акціями протесту
  6. У столиці Тунісу ввели комендантську годину
  7. ЗМІ: У столиці Тунісу лунають постріли (оновлено)
  8. Президент Тунісу заявив, що не має наміру брати участь у наступних виборах
  9. Президент Тунісу пообіцяв піти
  10. Президент Тунісу відреагував на заклики піти у відставку звільненням уряду
  11. У Тунісі заборонили збиратися більш ніж по троє
  12. ЗМІ повідомили, що президент Тунісу залишив країну
  13. Президент Тунісу прилетів до Саудівської Аравії
  14. ЗМІ: Родина поваленого президента Тунісу живе у розкоші
  15. Саркозі особисто заборонив пускати до Франції втікача президента Тунісу
  16. Прем’єр-міністр Тунісу очолив країну
  17. Ситуація в Тунісі: за добу в країні змінилися три голови держави
  18. Туніс: У в'язниці згоріли десятки в'язнів
  19. У результаті пожежі в туніській в'язниці загинули 42 людини
  20. Туніс захлеснула хвиля злочинності. У столиці спалили вокзал
  21. Стрілянина у столиці Тунісу: біля президентського палацу йде бій (оновлено)
  22. У Тунісі триває бій між силами безпеки і охороною президента
  23. Армія Тунісу витісняє прибічників президента
  24. У Тунісі сформували новий уряд
  25. Троє міністрів вийшли з уряду Тунісу через день після його формування
  26. Прем'єр Тунісу вийшов із правлячої партії
  27. У Тунісі з’ясували, як масові протести вплинули на економіку країни
  28. У Тунісі заарештували 33 родичів президента-втікача
  29. Прем'єр Тунісу попросив втікача президента не повертатися
  30. У Тунісі оголосили амністію для політв'язнів
  31. У Тунісі знову тривають антиурядові демонстрації
  32. Туніс видав ордер на арешт поваленого президента
  33. Прем'єр Тунісу вніс ряд змін до складу уряду
  34. NZZ Online, 27 лютого 2011 — Ганнуші подає у відставку. Туніський прем'єр-міністр відреагував на нові протести.(нім.)
  35. Tunisia protests against Ben Ali left 200 dead, says UN(англ.)

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]