Туніс (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туніс
تونس
Авеню Хабіба Бургіби
Авеню Хабіба Бургіби
Основні дані
Країна Туніс
Регіон провінція Туніс
Засноване у 2-му тисячолітті до н.е.
Населення 693 486 (2002)
Площа міста 212 км²
Географічні координати 36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д. / 36.800; 10.183Координати: 36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д. / 36.800; 10.183
Міська влада
Мер міста Аббас Мохсен

Туні́с (араб. تونس ) — столиця держави Туніс, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс.

Географічне розташування і населення[ред.ред. код]

Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та оточуючих її пагорбах.

До складу міста входить порт Ла Ґулєт (араб. Хальк-ель Уед).

Населення Тунісу — 693 486 чоловік (2007).

Історія[ред.ред. код]

У 2-му тисячолітті до н. е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.

За декілька століть до н. е. Туніс (Тунет) відомий як передмістя Карфагену. У 396–395 рр. до н. е. його використовували як табір повсталі проти пунійської влади бербери.

У 310–307 рр. до н. е. місто перебувало під контролем сіракузького тирана Агафокла. Під час Пунічних воєн його як базу для суходільних операцій використовували римляни. Після утворення римської провінції Африка в Тунеті був розквартирований військовий контингент (столицею провінції натомість стала Утика). З відновленням Карфагену — Тунет знову перетворився на його передмістя.

Піднесення Тунісу розпочинається після здобуття і зруйнування Карфагену арабами у 698 році.

В ХІІІ — XVI століттях Туніс — столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламсього світу з населенням бл. 100 тисяч чоловік. Тоді ж збудована медіна — старе місто.

У 1535 році Туніс захопили і пограбували війська іспанського короля Карла V.

З 1574 року Туніс — у складі Османської імперії.

набережна міста Туніс, з поштівки 1885 року

У 18811956 роках — адміністративний центр французького протекторату.

Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.

Місто Туніс — центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 19521954 роки).

З 1956 року Туніс — столиця незалежної Туніської республіки.

У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-кваритира Арабської ліги.

У 19702003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.

Економіка[ред.ред. код]

Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.

На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.

Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.

Освіта, наука і культура[ред.ред. код]

Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, в якому розташовані численні навчальні і науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.

Основні ВНЗ — Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.

У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, Муніціпальний театр.

Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидьских султанів ХІІІ століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція стирожитностей римсього і арабського періодів історії Тунісу.

Архітектурні пам'ятки Тунісу[ред.ред. код]

У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIII–XIX століть.

Міське планування і транспорт[ред.ред. код]

Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину — медіну з обов'язковими казбою, мечетями і рибатами, суком — старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького протекторату. З 1970-х років у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.

Центральний проспект (авеню) міста носить ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.

У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона однією з найкращих в Африці.

«міське метро» Тунісу

Найпопулярнішим муніціпальним загально-громадським видом транспорту є так зване міське метро (на французький лад Métro) — насправді розгалужена система наземного електротранспорту, фактично трамваю (введена в дію у 1985 році).

Пригородне і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).

Туніс — вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).

Передмістя[ред.ред. код]

До муніціпалітету Тунісу входять мальовничі передмістя — Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Ґулєт.

Сіді-бу-Саїд, 2006

Картаж є найреспектабельнішим районом міста, де містяться численні дипломатичні і консульські резиденції, вілли забезпечених городян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.

Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішний вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блактиними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.

Персоналії[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]