Туніс (місто)

Туніс; تونس
	Вид Тунісі
Основні дані
Країна	Туніс
Регіон	провінція Туніс
Засноване	у 2-му тисячолітті до н.е.
Населення	693 486 (2002)
Площа міста	212 км²
Географічні координати	37°21′ пн. ш. 10°16′ сх. д. / 37.35° пн. ш. 10.266667° сх. д. (G)Координати: 37°21′ пн. ш. 10°16′ сх. д. / 37.35° пн. ш. 10.266667° сх. д. (G)
Міська влада
Мер міста	Аббас Мохсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Туні́с (араб. تونس ) — столиця держави Туніс, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс.

[ред.] Географічне розташування і населення

Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та оточуючих її пагорбах.

До складу міста входить порт Ла Ґулєт (араб. Хальк-ель Уед).

Населення Тунісу - 693 486 чоловік (2007).

[ред.] Історія

У 2-му тисячолітті до н.е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.

За декілька століть до н.е. Туніс (Тунет) відомий як передмістя Карфагену. У 396-395 рр. до н. е. його використовували як табір повсталі проти пунійської влади бербери.

У 310-307 рр. до н. е. місто перебувало під контролем сіракузького тирана Агафокла. Під час Пунічних воєн його як базу для суходільних операцій використовували римляни. Після утворення римської провінції Африка в Тунеті був розквартирований військовий контингент (столицею провінції натомість стала Утика). З відновленням Карфагену - Тунет знову перетворився на його передмістя.

Піднесення Тунісу розпочинається після здобуття і зруйнування Карфагену арабами у 698 році.

В ХІІІ — XVI століттях Туніс - столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламсього світу з населенням бл. 100 тисяч чоловік. Тоді ж збудована медіна - старе місто.

У 1535 році Туніс захопили і пограбували війська іспанського короля Карла V.

З 1574 року Туніс - у складі Османської імперії.

набережна міста Туніс, з поштівки 1885 року

У 1881 — 1956 роках - адміністративний центр французького протекторату.

Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.

Місто Туніс - центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 1952-1954 роки).

З 1956 року Туніс - столиця незалежної Туніської республіки.

У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-кваритира Арабської ліги.

У 1970 - 2003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.

[ред.] Економіка

Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.

На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.

Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.

[ред.] Освіта, наука і культура

Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, в якому розташовані численні навчальні і науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.

Музей Бардо.

Основні ВНЗ — Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.

У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, Муніціпальний театр.

Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидьских султанів ХІІІ століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція стирожитностей римсього і арабського періодів історії Тунісу.

[ред.] Архітектурні пам'ятки Тунісу

У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIII — ХІХ століть.

казба (IX, XIII-XVI століття) з мечеттю (1231-1235 роки)
забудова старого міста — медіна (з 1979 року входить у список Світової спадщини ЮНЕСКО)
- Велика мечеть, т. зв. Оливкова мечеть (Djama Az-Zajituna) — 732 - рік початку будівництва, XIII, XV століття
- мечеть Аль-Каср (Al-Kasr) — 1106 рік
- мечеть Сіді Юсуф (Sidi Jusuf) — 1616 рік
мавзолей Сіді Бен Арус (Sidi Ben Arus) — 1491, 1654 роки
палац Дар аль-Бей (Dar al-Bei) — XVIII-XIX століття
палац Дар Хусейн (Dar Husajn) — XIX століття.
палац Дар аль-Монастірі (Dar al-Monastiri) — XVIII століття
палац Дар-Отаман (Dar Othman) — XVII століття
палац Дар Бен Абдала (Dar Ben Abd Allah) — XIX століття
медресе – коранічні школи Мурадія (Mouradia) та інші — XVII-XVIII століття
католицький Туніський кафедральний собор святого Вінсента — 1882 рік, цінний орга́ном і гарними настінними розписами.
Французька брама

[ред.] Міське планування і транспорт

Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину - медіну з обов'язковими казбою, мечетями і рибатами, суком - старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького протекторату. З 1970-х років у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.

Центральний проспект (авеню) міста носить ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.

У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона однією з кращих в Африці.

«міське метро» Тунісу

Найпопулярнішим муніціпальним загально-громадським видом транспорту є так зване міське метро (на французький лад Métro) — насправді розгалужена система наземного електротранспорту, фактично трамваю (введена в дію у 1985 році).

Пригородне і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).

Туніс - вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).

[ред.] Передмістя

До муніціпалітету Тунісу входять мальовничі передмістя - Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Ґулєт.

Сіді-бу-Саїд, 2006

Картаж є найбільш респектабельним районом міста, де містяться численні дипломатичні і консульські резиденції, вілли забезпечених городян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.

Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішний вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блактиними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.