Ремко Камперт
Ремко Камперт | ||||
---|---|---|---|---|
нід. Remco Campert | ||||
Ім'я при народженні | нід. Remco Wouter Campert | |||
Псевдонім | Various | |||
Народився |
28 липня 1929[1][2][…] Гаага, Нідерланди[1][3][4] | |||
Помер |
4 липня 2022[5] (92 роки) Амстердам, Нідерланди | |||
Країна | Нідерланди[3][6] | |||
Діяльність | поет, письменник, колумніст, перекладач, журналіст, сценарист | |||
Мова творів | нідерландська | |||
Роки активності | 1950[7] — 2018[7] | |||
Жанр | п'ятидесятники[d] | |||
Батько | Ян Кампертd | |||
Мати | Joekie Broedeletd | |||
У шлюбі з | Fritzi Harmsen van Beekd | |||
Діти (2) | Cleo Campertd | |||
Нагороди |
| |||
| ||||
Ремко Камперт у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Ремко Ваутер Камперт (нід. Remco Campert, 28 липня 1929, Гаага — 4 липня 2022, Амстердам) — нідерландський письменник, поет і колумніст. Лауреат Нідерландської літературної премії за 2015 рік.[9]
Біографія[ред. | ред. код]
Ремко Камперт народився в Гаазі,[10] син письменника і поета Яна Камперта[ru],[11] автора вірша De achttien dooden, і актриси Вільгельміни Броделет[nl]. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого, в залежності від ситуацій і обставин, майбутній поет і письменник жив то з одним з батьків, то з дідусем і бабусею.
Ян Камперт, ще до Другої світової війни відомий своєю антифашистською позицією, під час окупації Нідерландів був заарештований за допомогу євреям і інтернований у нацистський концентраційний табір Ноєнгамме, де й помер у 1943 році. Після смерті батька Ремко жив з матір'ю в місті Епе (Гелдерланд). У 1945 році, після капітуляції третього Рейху вони повернулися в Амстердам.
Навчаючись в Амстердамському ліцеї (Amsterdam Lyceum) Ремко почав зрідка писати статті і малювати комікси для шкільної газети. Навчання мало приваблювало Камперта, і з часом він став все частіше пропускати заняття, вважаючи за краще відвідувати кінотеатри, джаз-клуби або бари, а не уроки. Врешті він закінчив ліцей, фактично не отримавши середньої освіти. У 1949 році Камперт одружився з Фредді Ратгерс, через п'ять років вони розлучилися
В період з 1949 по 1952 рік Камперт малював комікси для голландського журналу Mandrill і щоденної газети Het Parool[en]. У травні 1950 року він разом зі шкільним другом Руді Кусброком[nl], згодом відомим поетом, перекладачем, письменником і есеїстом, заснував журнал Braak. У тому ж році Ремок видає свою першу книгу, поему «Десять уроків з Тімоті» (Ten lessons with Timothy). На життя Камперт заробляв створенням рекламних текстів і перекладом іноземних літературних творів.
У 1955 році, незабаром після розлучення з Ратгерс, Ремко одружився вдруге, з письменницею Фріцці Хармсен ван Бік, дочкою автора коміксів Мартінуса Хармсена ван Біка.[12] Після двох років спільного життя в Бларикюмі, Камперт розлучився і повернувся в Амстердам. У 1961 році Ремко одружився втретє, на Люсії ван ден Берг. У 1964 році вони переїхали в Антверпен, але два роки потому розлучилися і Камперт повернувся в Амстердам, де познайомився з галеристкою Деборою Вольф, з якою жив до 1980 року.
У 1970-х роках Камперт писав дуже мало, хоча й продовжував видаватися. Як він сам пояснив журналісту Яну Броккену з голландського журналу Haagse Post[nl]: «Я не міг писати багато років поспіль. Мені це не подобалося. Я відчував фізичну відразу до цього. Я думав про це, але був паралізований сумнівами». У 1970-х роках Ремко малював комікси для журналу Haagse Post, а в 1979 році для вечірньої газети NRC Handelsblad[ru].[12]
У 1979 році Камперт, подолавши свої втому і сумніви, відновлює активну літературну діяльність. У 1985 році вийшов один з найвідоміших романів Ремко — «Дія Сомбермана» (нід. Somberman's actie), екранізований в 1999 році.[13]
З 1989 по 1995 рік Камперт виступав у театрах по всій країні та за її межами у п'єсі, яку він написав разом з письменником і колишнім футболістом Яном Мюлдером. Їх виступи були засновані на їхніх літературних творах. З 1995 по 2006 рік Ремко і Мюлдер спільно під псевдонімом CaMu щодня писали колонки для першої смуги національної газети de Volkskrant[ru]. В кінці кожного року ці колонки виходили у вигляді книги під назвою "КаМю…: Щорічний огляд Ремко Камперта і Яна Мюльдера (нід. CaMu ....: Het jaaroverzicht van Remco Campert en Jan Mulder). У 1995 році Камперт прочитав по радіо свій бестселер «Het leven vurrukkulluk».
Камперт був одружений чотири рази, є двоє дітей: Емануела (1960 року народження) і Клео (1963 року народження). Після розставання з Деборою Вольф Камперт переважно мовчав про своє особисте життя, лише одного разу пояснивши своє сімейне становище в 1994 році в інтерв'ю Сейсу ван Хорі, журналісту газети Nieuwsblad van het Noorden[en]: «Я не задихаюся, я сам собі найкраща компанія. Кожен раз, коли я жив разом з кимось, мені здавалося, що я буду перебувати під водою цілими днями. Бути удвох, це двічі самотність, і мені це не потрібно. Більше щастя — одружитися на своїй кар'єрі». Втім, такий погляд на сімейне життя не завадив Ремко в 1996 році знову зійтися з Деборою Вольф і укласти з нею офіційний шлюб.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Поезія[ред. | ред. код]
|
Проза[ред. | ред. код]
|
|
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- 1953 — премія Рейні Прінсен Герлігс
- 1955 — премія міста Амстердам за кращий поетичний твір
- 1956 — премія Яна Камперта
- 1958 — премія Анні Франк
- 1959 — премія міста Амстердам за найкращий прозовий твір
- 1960 — премія Амстердамської художньої ради
- 1976 — премія Пітера Корнелісона Хофта
- 1987 — премія «Цестода»
- 2011 — «Золоте гусяче перо[nl]»
- 2014 — «Золота друкарська машинка» (нід. Gouden Schrijfmachine)[15]
- 2015 — Нідерландська літературна премія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11914249X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Remco Campert
- ↑ а б в http://web.archive.org/web/20170323081348/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/remco-campert
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Schrijver Remco Campert op 92-jarige leeftijd overleden // NU.nl — 2022.
- ↑ а б LIBRIS — 2012.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Prijs der Nederlandse Letteren naar Remco Campert (нід.). NOS. 8 лютого 2015. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Author – Remco Campert. Nederlands Letterenfonds[nl] (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Authors / 2003 / Remco Campert [ The Netherlands ]. ilb[de] (нім.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ а б Remco Campert. Lambiek Comiclopedia (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Somberman's actie (1999). Scholieren.com (нід.). Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Remco Campert leest 'Lamento' onder muzikale begeleiding van Benjamin Herman, Gideon van Gelder, Kasper Kalf en Joost Kroon, filmpje op YouTube, upload 7 augustus 2010
- ↑ Belga (21 листопада 2014). Remco Campert wint Gouden Schrijfmachine. deredactie.be (нід.). Процитовано 22 березня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія, роботи і тексти Ремко Камперта (нід.) у Цифрової бібліотеки нідерландської літератури (dbnl)
- Ремко Камперт (англ.) на сайті World Cat Identities
|
- Народились 28 липня
- Народились 1929
- Уродженці Гааги
- Померли 4 липня
- Померли 2022
- Померли в Амстердамі
- Художники коміксів
- Журналісти XXI століття
- Журналісти XX століття
- Нідерландські журналісти
- Поети XXI століття
- Поети XX століття
- Нідерландські поети
- Письменники XXI століття
- Письменники XX століття
- Нідерландські письменники