Гаага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаага
нід. Den Haag
Герб Прапор
Гаага
Основні дані
Країна Нідерланди
Регіон Південна Голландія
Населення 475,2 тис.чол. (2006)
Площа міста 98,20 км²
Густота населення 4 839 осіб/км²
Телефонний код +31 70
Географічні координати 52°05′03″ пн. ш. 4°19′03″ сх. д. / 52.08417° пн. ш. 4.31750° сх. д. / 52.08417; 4.31750
Міська влада
Веб-сторінка www.denhaag.nl

Гаа́га (Га́га) (нід. Den Haag / 's-Gravenhage, МФА: [dɛnˈɦa:x] / [ˈsxra:vəˌɦa:ɣə]) — місто на заході Нідерландів, біля Північного моря, резиденція нідерландського уряду і парламенту, столиця провінції Південна Голландія та осідок нідерландської королеви. В Гаазі розташовані відомі міжнародні правові фундації: Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд.

Хоча Гаага має багато назв (з особливим звучанням практично в усіх мовах), її офіційною назвою є 's Gravenhage, але нідерландці охочіше вживають скорочення Den Haag.

Історія[ред.ред. код]

Під назвою Die Haghe село вперше було згадано в документах 1242 року, зі значенням «територія графського полювання»; дійсно, графи Голландські мали павільйон для полювання у лісах, що простягались довкола міста. Цю першу споруду було потім перебудовано в замок Вільгельмом II Голландським, який, будучи обраним у 1247 р. на цісаря Священної Римської імперії германської нації, зажадав збудувати резиденцію, що була б гідна його високого титулу. Замок був розширений за його сина — Флориса V, водночас з резиденцією розширилась і територія села. В XIV столітті Альберт Баварський, правитель Голландії, переводить сюди свій двір; відтоді замок стає офіційною резиденцією статгаудера і тут зосереджуються функції уряду.

У 1586 році тут збирались Генеральні штати Нідерландських провінцій, що повстали проти іспанських загарбників. Але, як не дивно, не зважаючи на важливі події, що тут відбувалися, Гаага дістала статус міста тільки за Луї Бонапарта (якого посадив на голландський престол його брат Наполеон I). Коли в Нідерландах до влади повернулись Оранські, місто набуло дипломатичного статусу та стало місцем скликання конференцій 1899, 1907, 1929 та 1930 років.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Гаага поділяється на 8 міських районів:

  • Centrum (понад 100 000 жителів)
  • Escamp (бл. 113 000)
  • Haagse Hout (42 040)
  • Laak (38 200)
  • Leidschenveen-Ypenburg (40 000)
  • Loosduinen (47 500)
  • Scheveningen (56 000)
  • Segbroek (59 000)
  • Kijkduin (30 000)

Національні та міжнародні інституції[ред.ред. код]

У Гаазі розташована велика кількість національних та міжнародних (150) інституцій, у тому числі:

  • Резиденція королеви Нідерландів,
  • Королівська бібліотека Нідерландів,
  • Hoge Raad (Нідерландський Верховний суд),
  • Міжнародний Суд,
  • Міжнародний кримінальний суд (спільно з Міжнародним кримінальним трибуналом по колишній Югославії і слідчим ізолятором, підпорядкованим Організації Об'єднаних Націй)
  • Постійна палата третейського суду,
  • Європол,
  • Організація з заборони хімічної зброї,
  • Міжнародний університет готельного менеджменту.

Демографія[ред.ред. код]

Кількість жителів міста (дані на 1 січня відповідного року)

  • 1969 – 563.600
  • 1974 – 494.700
  • 1979 – 458.200
  • 1980 – 456.886
  • 1984 – 445.213
  • 1985 – 443.456
  • 1986 – 443.961
  • 1990 – 441.506
  • 1993 – 444.661
  • 1999 – 440.743
  • 2000 – 441.094
  • 2003 – 463.841

Музика[ред.ред. код]

До 17 століття у музичному житті Гааги велике місце займала гра на органі під час церковних служб, у яких іноді брали участь співаки-солісти і міські музиканти — так звані стадпейпери (що відали і навчанням музиці), а також гра на карійоні. Музичне життя пожвавлюється у 17 столітті. У другій половині століття влаштовуються вистави французької оперної трупи, даються публічні концерти, одні з перших в Європі. Організатором їх був гамбіст К. Хакуарт, який написав першу голандську оперу «Тріумфуюче кохання» (постановка у Гаазі у 1673 році). Крім досить поширеного домашнього музикування, у місті існували так звані музичні колегії.

У 18 столітті вони переростають у концертні товариства. Публічні концерти стають загальнодоступними і платними. Створюються капела під керівництвом німецького диригента А. Гронемана (з 1732 року виступає у «Воксголлі») і капела штатгальтера під управлінням німецького диригента К. Е. Графа, виступає оркестр під управлінням французького диригента Ж. М. Леклера (з 1762 року), влаштовуються сольні концерти юного В. А. Моцарта (1765), голандського скрипаля П. Хеллендала та інших віртуозів. Крім французького театру опери і балету (1682—1919), у Гаазі гастролюють також італійські (1760—61), німецькі (1774), фламандські, голандські, євр. та інші оперні трупи. У другій половині 18 століття Гаага перетворюється у великий центр нотодрукування (музичні видавці Б. Хуммел, Р. ван Лак, Л. Стехвей, І. Спангенберг та інші).

У 1815 році було засновано музичне товариство «Хармоніка», перетворене у 1821 році у товариство «Дилігенція», концерти якого займали центральне місце у музичному житті міста. Диригували ними німецькі диригенти С. Ганц (1819–1821), І. Любек (1826–1860), потім голандці — композитори Й. Ферхюлст (до 1886 року), Ріхард Хол (до 1898 року), диригент Віллем Менгельберг (до 1906 року). Концерти товариства «Майбутнє» (засноване у 1855 році на пожертвування Е. Лінд) вів німецький диригент В. Ніколаї. Значними подіями музичного життя Гааги були дводенні фестивалі (1834, 1842 і 1888), організовані «Товариством заохочення музики» (заснованого в Амстердамі). У 1826 році відкрилася перша голандська королівська музична школа (з 1908консерваторія). У 1875 році засновано Нідерландське об'єднання композиторів. В кінці 19 — початку 20 століття у Гаазі часто виступали зарубіжні артисти (у 18741918 роках на сцені «Будинку мистецтв і наук»), національний репертуар представляли музичні трупи з Амстердама і Роттердама. Власні оперні трупи у Гаазі існували недовго; успішніше інших працювала «Ко-опера-сі», яка поставила у 1920-х роках містерію «Беатриса» В. Ландре, «Кільце Нібелунгів» Ріхарда Вагнера.

Після Другої світової війни у Гаазі постійно виступає Нідерландський балет; гастролює Нідерландська опера з Амстердама, влаштовуються вистави Голандського фестивалю. З 1899 року провідний музичний колектив Гааги — оркестр «Резіденсі» (до 1918 року виступав під управлінням його засновника і директора консерваторії Генрі Віотта, потім Петера ван Анроя, Ф. Схюрмана і В. ван Оттерло). З 1905 року оркестр дає концерти у «Будинку мистецтв і наук». З ним виступали диригенти: Артуро Тосканіні, Генрі Вуд, Адріан Боулт, П'єр Монте, Герман Абендрот, Карл Шуріхт, Джордж Селл, Ернест Ансерме, Леонард Бернстайн. Популярністю користуються концерти королівської воєнної капели (заснована у 1829 році) на відкритому повітрі. Твори камерної музики виконують: хор та оркестр общинного музею, об'єднання «Камерна музика» (засноване у 1912 році), струнні квартети — «Музика» (1901–1914), Гаазький (1918–1930) і Рентгена (заснований у 1940 році); сучасних авторів: «Гаазький мистецький клуб» (заснований у 1945 році) і товариство «Нова музика»; хорової музики: змішані хори «Ексцельсіор» (заснований у 1881), «Голос народу» (заснований у 1907) та інші, чоловічі хори «Цецилія» (заснований у 1830), «Гаазькі співаки» (заснований у 1917) та інші. Найбільші концертні зали Гааги — «Хаутрюстхаллен», «Дилігенція», «Пульхрі Студіо», зали Общинного музею, «Будинок мистецтв і наук».

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]