Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рена́то Берта́ (фр. Renato Berta; 2 березня 1945, Беллінцона, Швейцарія) — швейцарський кінооператор. Лауреат премії Французької академії мистецтв та технологій кінематографа Сезар 1988 року за найкращу операторську роботу у фільмі Луї Маля «До побачення, діти» .
Ренато Берта народився 2 березня 1945 року у швейцарському місті Беллінцона (кантон Тічино). У 1965-1967 роках навчався в Експериментальному кіноцентрі у Римі, де познайомився з Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, П. П. Пазоліні. Дебютував у фільмі Алена Таннера «Шарль, живий або мертвий» (1969), з яким надалі неодноразово працював. Знімав фільми видатних європейських режисерів, серед яких Андре Тешіне, Луї Маль, Мануель ді Олівейра, Ален Рене, Клод Шаброль та інші.
У 2013 році Ренато Берта був нагороджений французьким Орденом Мистецтв та літератури[1].
Вибіркова фільмографія[ред. | ред. код]
Рік |
Назва |
Режисер |
Примітки
|
1969 |
Шарль, живий або мертвий |
Ален Таннер |
|
1970 |
Отон. Очі не хочуть кожн раз закриватися |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
1971 |
Саламандра |
Ален Таннер |
|
1972 |
Повернення з Африки |
Ален Таннер |
|
Уроки історії |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
1973 |
Смерть директора блошиного цирку |
Томас Керфер |
|
1974 |
Палома |
Даніель Шмід |
|
Посередині світу |
Ален Таннер |
|
1975 |
Мойсей і Аарон |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
1976 |
Помічник |
Томас Керфер |
|
Йонас, якому у 2000 році виповниться 25 років |
Ален Таннер |
|
1978 |
Альзіра, або Новий континент |
Томас Керфер |
|
1979 |
Мессідор |
Ален Таннер |
|
1980 |
Рятуй, хто може (своє життя) |
Жан-Люк Годар |
|
1982 |
Геката |
Даніель Шмід |
|
1983 |
Поранений |
Патріс Шеро |
|
1984 |
Повний Місяць у Парижі |
Ерік Ромер |
|
1985 |
Побачення |
Андре Тешіне |
номінація на премію Сезар
|
Грозовий перевал |
Жак Ріветт |
|
1987 |
Смерть Емпедокла |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
Йєнач |
Даніель Шмід |
|
До побачення, діти |
Луї Маль |
премія Сезар
|
Безневинні |
Андре Тешіне |
|
1990 |
Смерч |
Майкл Алмерейда |
|
Мілу у травні |
Луї Маль |
|
1992 |
Мертвий сезон |
Даніель Шмід |
|
Палити/Не палити |
Ален Рене |
номінація на премію Сезар
|
1994 |
Смерть Мольєра |
Роберт Вілсон |
|
1995 |
Зв'язок на стороні, інструкція по вживанню |
Крістіна Паскаль |
|
1996 |
Званий вечір |
Мануель де Олівейра |
|
1997 |
Подорож на початок світу |
Мануель де Олівейра |
|
Стара пісня |
Ален Рене |
|
1998 |
Занепокоєння |
Мануель де Олівейра |
|
Йом-Йом |
Амос Гітай |
|
1999 |
Кадош |
Амос Гітай |
|
Березіна, або Останні дні Швейцарії |
Даніель Шмід |
|
2000 |
Кіппур |
Амос Гітай |
|
Спасибі за шоколад |
Клод Шаброль |
|
Слово і утопія |
Мануель де Олівейра |
|
2001 |
Робітники, селяни |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
Едем |
Амос Гітай |
|
2002 |
Марі-Жо та два її коханці |
Робер Гедігян |
|
Принцип невизначеності |
Мануель де Олівейра |
|
2003 |
Повернення блудного сина |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
Аліла |
Амос Гітай |
|
Тільки не в губи |
Ален Рене |
|
2004 |
Візит до Лувру |
Даніель Юйє, Жан-Марі Штрауб |
|
Мій тато — інженер |
Робер Гедігян |
|
2005 |
Перехожий з Марсового поля |
Робер Гедігян |
|
Чарівне дзеркало |
Мануель де Олівейра |
Срібний Колумб за операторську роботу на фестивалі латиноамериканського кіно в Уельві
|
2008 |
Коліно Артеміди |
Жан-Марі Штрауб |
|
2010 |
Ми вірили |
Маріо Мартоне |
Давид ді Донателло за операторську майстерність
|
2012 |
Гебо і тіні |
Мануель де Олівейра |
|
2014 |
Старий із Рештелу |
Мануель ді Олівейра |
короткометражний
|
Неймовірна молода людина |
Маріо Мартоне |
|
2015 |
У тіні жінок |
Філіп Гаррель |
|
|
---|
| 1980-і |
|
---|
| 1990-і |
|
---|
| 2000-і |
|
---|
| 2010-і |
|
---|
| |
|