Беллінцона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Беллінцона
італ. Bellinzona
Герб
Беллінцона
Розташування міста Беллінцона
Основні дані
Країна Швейцарія Швейцарія
Регіон Тічіно
Населення 16,9 тис.чол. (2006)
Площа міста 19,1 км²
Поштові індекси 6500
Географічні координати 46°11′59″ пн. ш. 9°00′59″ сх. д. / 46.19972° пн. ш. 9.01639° сх. д. / 46.19972; 9.01639
Висота над рівнем моря 238 м
Міська влада
Веб-сторінка www.bellinzona.ch

Беллінцона (італ. Bellinzona, рет. Bellinzona) — головне місто швейцарського кантону Тічіно. Місто розташоване біля підніжжя Альп на схід від річки Тічино на висоті 230 метрів над рівнем моря.

Історія[ред.ред. код]

Вперше Беллінцона згадується e 590 році як стратегічний пункт на шляху до перевалу Сен-Готард і Сен-Бернарського перевалу. З 1242 року місто належало міланським правителям. У XII–XIV століттях у місті, завдяки його розташуванню на важливому торговельному шляху, процвітала торгівля. У другій половині XIV століття поперек долини річки Тічино міланського герцога Вісконті була вибудувана довга стіна, що дало можливість Мілану захищати торгові шляхи і стягувати податок за проїзд до перевалу Сен-Готард. Після смерті в 1402 році герцога Джан Галеаццо Вісконті місто кілька разів змінювало власників, боротьбу за право володіння стратегічно важливим об'єктом на торговельному шляху вели герцоги Мілана і Турина. Військові дії припинилися тільки після приходу до влади міланського герцога Сфорца. Однак, у 1478 році мир знову було порушено нападом з боку швейцарців. Після цього міланськими правителями була проведена реконструкція і посилення укріплень двох замків, покликаних захищати місто. На місці башти, побудованої за 200 років до цього, був споруджений замок Сассо Корбато.

У 1499 році період міланського правління закінчився із завоюванням Мілана французьким королем Людовіком XII. Він захопив Беллінцону, у якій розмістив королівські війська чисельністю 1000 чоловік. Взимку 14991500 рр. у результаті збройного повстання громадян міста французька армія була вигнана, а 14 квітня 1500 року Беллінцона приєдналася до Швейцарської Конфедерації[1].

У 1803 році Беллінцона стала частиною незалежного кантону Тічино і до 1814 року була його столицею. З цього часу до 1878 року столицею кантону по черзі були Беллінцона, Лугано і Локарно, змінюючись через кожні 6 років.

Населення[ред.ред. код]

Вигляд Беллінцони з замку Монтебелло

Станом на грудень 2011 року постійне населення Беллінцони становило 17 544 осіб. У 2008 році 29,4% населення міста складали іноземні громадяни[2]. З 1997 до 2007 року населення збільшилось на 0,7%.

Більшість населення (станом на 2000 рік) спілкується італійською мовою (87,4%), німецькою мовою користуються 3,6% населення, сербсько-хорватською мовою — 2,5% жителів міста[3]. Зі швейцарських офіційних мов (станом на 2000 рік) 14 392 жителів міста розмовляють італійською мовою, 590 — німецькою, 189 осіб — французькою і 13 жителів міста володіють ретороманською мовою. Решта (1279 осіб) спілкуються іншими мовами[4]. Населення муніципального району Беллінцони становило 47 128 жителів[5], до його складу входили 16 муніципальних утворень.

За гендерною ознакою населення Беллінцони у 2008 році поділялось таким чином: 46,6% складали чоловіки і 53,4% — жінки. Із загальної кількості чоловічого населення 5 503 (31,8% населення) склали громадяни Швейцарії, 2 567 осіб (14,8%) — чоловіки — громадяни інших держав. Серед жіночого населення міста 6 781 осіб (39,1%) складали громадянки Швейцарії, 2 472 особи (14,3%) — іноземки[6].

За віковою ознакою населення Беллінцони у 2009 році поділялось таким чином:

  • 1530 дітей (8,8% населення) віком від 0 до 9 років;
  • 1623 дітей і підлітків (9,4% населення) віком від 10 до 19 років;
  • 2091 осіб (12,1% населення) віком від 20 до 29 років;
  • 2526 осіб (14,6% населення) віком від 30 до 39 років;
  • 2721 осіб (15,7% населення) віком від 40 до 49 років;
  • 2260 осіб (13,0% населення) віком від 50 до 59 років;
  • 1969 осіб (11,4% населення) віком від 60 до 69 років;
  • 1470 осіб (8,5% населення) віком від 70 до 79 років;
  • 1133 осіб (6,5% населення) віком від 80 до 89 років[6].
П'яцца дель Соль, пошта і вокзал Беллінцони

У 2000 році в муніципалітеті Беллінцони налічувалось 7 294 приватних допомогосподарств, середній розмір сім'ї становив 2,2 особи. Загальна кількість житлових будинків у місті становила у 2000 році 2 892 од., в тому числі:

  • 1490 односімейних будинки (51,5% загальної кількості);
  • 419 будинків на дві сім'ї (14,5%);
  • 642 багатоквартирні будинки (22,2%).

Крім цього, у місті налічувалось 341 багатофункціональна будівля (об'єднували житловий сектор і комерційні площі)[7].

У 2003 році середній розмір плати за оренду квартири у Беллінцоні становив 956,03 швейцарських франків (CHF) на місяць (US $ 760, £ 430, € 610). Середня ставка оренди однокімнатної квартири становила 673,24 CHF (US $ 540, £ 300, € 430), двокімнатної квартири була близько 740,60 CHF (US $ 590, £ 330, € 470), трикімнатної квартири — близько 910,37 CHF (США $ 730, £ 410, € 580), оренда квартири з шістьма і більше кімнатами становила в середньому 1406,75 CHF (US $ 1 130, £ 630, € 900)[8].

Релігія[ред.ред. код]

Швейцарська реформатська церква у Беллінцоні

Згідно перепису населення, проведено у 2000 році, із загальної кількості населення Беллінцони 12 185 жителів, або 74,0% були римо-католиками, а 651 житель (4,0%) були вірними швейцарської реформатської церкви. 2164 осіб (або близько 13,14% населення) належали до інших церков та 1463 осіб (або близько 8,89% населення) не відповіли на запитання[4].

Економіка[ред.ред. код]

У 2007 році рівень безробіття у Беллінцоні становив 5,16%. У 2005 році структура економіки міста була такою:

  • 10 підприємств первинного сектору, на яких працювало 33 особи;
  • 149 підприємств обробної промисловості, на яких були працевлаштовані 1691 особи;
  • 1093 підприємств сфери послуг, на яких працювало 11 647 осіб[3].

Більше 50,6% зайнятих в економіці міста діставалися на місце роботи особистим автомобілем, 8,8% зайнятих користувалися громадським транспортом[3].

Беллінцона є важливим транспортним вузлом, який перетинають автомобільні та залізничні магістралі, що ведуть до перевалу Сен-Готтард. Через місто проходять автомагістралі А2 Базель — Готард — Беллінцона — Лугано і А13 Санкт-Маргрете — Кур — Сан-Бернардіно — Беллінцона. Сен-Готардська залізниця з Люцерна також проходить через Беллінцону.

Основу місцевої промисловості утворює машинобудування. Основним роботодавцем є Швейцарська федеральна залізниця.

Беллінцона — важливий туристичний центр. У 2009 році в місті функціонувало 9 готелів з 145 номерами[9].

Пам'ятки і туризм[ред.ред. код]

В околицях Беллінцони розміщені три замки (Кастельгранде, Монтебелло і Сассо Корбаро), внесені у 2000 році до переліку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До цього переліку також належить історичний центр міста.

Замок Сассо Корбаро

Укріплення Кастельгранде були зведені римлянами приблизно в I столітті до н. е. і до XIII століття були єдиною захисною спорудою у місті. Замок Монтебелло, розташований на скелястій вершині на схід від міста, пов'язаний з Кастельгранде кам'яними стінами. У 600 метрах на південний схід від міста на скелястому пагорбі розташований замок Сассо-Корбаро, побудований пізніше від інших міських укріплень, у XV–XVI століттях. Усі три замки є туристичними об'єктами.

У місті знаходяться такі визначні пам'ятки, як романський храм Сан-Б'яджо з фресками XIV–XV століть, храм Святих Петра і Стефана, споруджений в XVI столітті, а також приклад архітектури класицизму — Громадський театр, збудований в 1847 році. У колишньому августинському монастирі розташована адміністрація міста.

Велика дамба довжиною 700 метрів захищає місто від повеней на річці Тічино. Через річку також збудований гранітний міст на 14 арках довжиною 260 метрів і шириною 7 метрів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Швейцарія Це незавершена стаття з географії Швейцарії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.