Самоїдський собака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Samojed00.jpg

Самоїдський собака, самоїдська лайка, самоїд, саммі (англ. Samoyed) — одна із найдавніших нині відомих порід їздових собак.

Протягом 3000 років самоїд був компаньйоном людей північних племен самоїдів (нінішні їх нащадки - ненці). Самоїдський собака, завдяки своїй ізольованості від зовнішнього світу, уник процесу селекції та змішання із іншими породами. Порода відноситься до 5 групи шпіців та примітивних типів собак.

В давні часи самоїдів називали також більки або бількери. Сучасній назві порода завдячує Ернсту Кілбурн-Скотту та його дружині Кларі.

Британський зоолог Ернст Кілбрун-Скот в 1889 році провів три місяці серед самоїдських племен. Повертаючись до Великобританії він привіз із собою декілька собак цієї породи. Ці собаки є засновниками західного самоїда.

В подальшому Ернстом Кілбрун-Скоттом було засновано велику псарню «Фармінгем». В 1909 році Ернст Кілбурн-Скотт створив Самоїдський Клуб, який став першим самоїдським клубом в Великобританії та у світі. В травні1909 року цей клуб прийняв перший заводський стандарт породи.

Самоїди брали участь у безлічі експедицій. Собаки, яких взяв із собою в полярну экспедицію Фритьоф Нансен перевозили вантаж, вага якого в півтори рази перевщувала їх власну вагу. Їздові характеристики самоїдів були по заслугам оцінені експедиціями Джексона Хермсуорта, герцога Д'Абруцці, Ернеста Шеклтона, Роберта Скотта, Руаля Амундсена.

На сьогодні самоїди освоїлись майже всюди. Незважаючи на свої північне походження, самоїди досить добре витримують жаркий клімат.

Відданий, сильний та розумний собака середнього розміру із спокійним темпераментом. Легко витримує тяжкі фізичні навантаження та екстремальні умови, особливо холод. За умови правильного виховання добре вживається із членами сім’ї, зокрема дітьми, та іншими домашніми улюбленцями. Вимагає ретельного дресирування із ранніх років та постійних фізичних навантажень[1].

Характер і темперемент[ред.ред. код]

Дружній, відкритий живий та веселий. Самоїд не лякливий і не агресивний. Мисливські інстинкти дуже слабкі. Дуже соціальний, не повинен використовуватись в якості собаки-охоронця.

Загальний вигляд[ред.ред. код]

Середнього розміру, елегантний білий арктичний шпіц. В зовнішньому вигляді відчувається міць, витривалість, шарм, м'якість, гідність та впевненість в собі. Вираз так званої «самоїдської усмішки» створюється за рахунок поєднання форми очей, їх розташуванням та трохи загнутими вверх кутками рота. Стать повинна бути яскраво виражена.

Важливі співвідношення[ред.ред. код]

Довжина тіла приблизно на 5% більша, ніж висота в холці. Глибина грудної клітки трохи менша, ніж половина висоти в холці. Морда приблизно тієї ж довжини, що й черепна частина.

Голова[ред.ред. код]

Потужна і клиновидна.

Черепна частина[ред.ред. код]

При огляді спереду та збоку череп тільки трохи опуклий. Широкий між вухами. Чоло: Чітко виражене, але не надто різке. Ледь помітна складка між очима.

Мочка носа[ред.ред. код]

Добре розвинута, бажано чорного кольору. В певні періоди року пігмент носа може втрачати насиченість, даючи т. зв. «зимовий» або «сніжний ніс»; однак завжди повинна бути темна окантовка мочки носа.

Морда[ред.ред. код]

Міцна і сильна, приблизно тієї ж довжини, що й черепна частина, поступово звужується до носа, але не вузька, не груба і не квадратна. Спинка морди — пряма.

Губи[ред.ред. код]

Щільно притиснуті, чорні і трішки повні. Кути рота трошки вигинаються, створюючи характерну «самоїдську посмішку».

Прикус/Зуби[ред.ред. код]

Ідеальний ножицеподібний прикус. Міцні зуби і сильні щелепи. Нормальний зубний апарат.

Очі[ред.ред. код]

Темно коричневого кольору, глибоко посаджені, широко розставлені, дещо розкосі, мигдалевидної форми. Вираз «усміхнений», добрий, живий та розумний. Обвід очей — чорний.

Вуха[ред.ред. код]

Стоячі, досить маленькі, товсті, трикутні и дещо закруглені на кінцях. Вони повинні бути рухливими, високо поставленими, широко розставлені.

Шия[ред.ред. код]

Сильна, середньої довжини, гордо вигнута.

Корпус[ред.ред. код]

Дещо довщий, ніж висота в холці, міцний і компактний, але гручнкий.

Холка[ред.ред. код]

Добре виражена.

Спина[ред.ред. код]

Середньої довжини, м’язиста і пряма; в сук дещо довша, ніж у кобелів.

Поперек[ред.ред. код]

Короткий, выражений і дуже сильний.

Круп[ред.ред. код]

Широкий, міцний, м’язистий, дещо похилий.

Грудна клітка[ред.ред. код]

Довга, широка і глибока, доходить майже до ліктів. Ребра пружні.

Хвіст[ред.ред. код]

Постава хвоста досить висока. Коли собака збуджений, та при русі, хвіст тримається закинутим на спину чи на бік. В спокійному стані може бути опущений, доходячи до стрибкових суставів.

Передні кінцівки[ред.ред. код]

Добре розставлені, міцні та м’язисті. При погляді спереду передні кінцівки прямі і паралельні.

Лопатки і плечі[ред.ред. код]

Лопатки довгі, міцні та похилі.

Плечі[ред.ред. код]

Похилі та щільно прилягають до тіла.

Локті[ред.ред. код]

Притиснуті до тіла.

Суглоб зап’ястку[ред.ред. код]

Міцний та гнучкий.

П’ясток[ред.ред. код]

Дещо похилий.

Задні кінцівки[ред.ред. код]

При погляді ззаду прямі та паралельні з дуже сильними м’язами.

Стегно[ред.ред. код]

Середньої довжини, досить широке та м’язисте.

Коліно[ред.ред. код]

Добре виражений кут з’єднання.

Стрибковий суглоб[ред.ред. код]

Досить низько розташований, з добре вираженими кутами з’єднання.

Плесна[ред.ред. код]

Короткі, міцні, вертикальні и паралельні.

Лапа[ред.ред. код]

Овальна з довгими пальцями, гнучка і направлена прямо вперед. Пальці склепінчасті та не надто зімкнуті. Подушечки пружні.

Алюр[ред.ред. код]

Потужний, вільний та невтомний, що проявляється в широкому кроці. З хорошим вимахом передніх кінцівок та хорошим потужним поштовхом задніх.

Шерсть[ред.ред. код]

Рясний, густий, податливий та щільний «полярний» шерстяний покрив. Короткий, м’який і густий підшерсток і довга, більш жорстка і прямаостьова. Шерсть повинна утворювати «ковнір» навколо шиї та плечей, облямовуючи голову, особливо в кобелів. На голові и передніх поверхнях кінцівок шерсть коротка и рівна; на зовнішній поверхні вух — коротка, вертикально щодо поверхні вуха, рівна. Внутрішня поверхня вух повинна бути гарно опущена. На задній поверхні стегна шерсть утворює«штани». Між пальцями повинна рости захисна шерсть. Хвіст повинен бути рясно опушений. Шерстяний покрив у сук часто коротший і м’якіший, ніж у кобелів. Шерсть с правильною структурою завжди повинна мати особливий іскристий блиск.

Забарвлення[ред.ред. код]

Білий, кремовий або білий з бісквітним (основна масть — біла з невеликою кількістю бісквітних відмітин). Ніколи не повинен створювати враження присутності блідо-коричневого.

Розмір і вага[ред.ред. код]

Висота в холці для кобелів — 57см ± 3 см, для сук — 53 см ± 3 см.[2][3]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Самоедская собака (Samoyed) (рос.)
  2. Самоед Стандарты пород собак FCI (рос.)
  3. Стандарт (Самоед) (рос.)