Секуляризація
Секуляриза́ція (фр. sécularisation, від лат. saecularis) — це вид змін у взаємовідносинах релігії з суспільством у напрямку звільнення від релігійного впливу. Зокрема: 1) Перетворення церковної і монастирської власності (головним чином земельної) на власність світську, державну. 2) Вилучення чого-небудь з церковного відання й передача у світське, цивільне. 3) Звільнення від впливу церкви (наприклад шкільної освіти) [1]. Навернення до секуляризму[2] Побутує думка, що цей термін носить нечіткий характер, оскільки поняття секуляризації часто описується словом секуляризм.
Погляд православних [ред.]
Секуляризація зовсім не обов'язково заперечує ідею Бога або релігію, навпаки, вона може позитивно ставитися до релігії, традицій та обрядів, навіть бути підкреслено релігійною. Але в її суті — поділ людського буття на дві сфери: світську та релігійну, що не перетинаються одна з одною. Секуляризм — цей пасинок християнства — є сьогодні, за словами О.Шмемана, справжньою єрессю, викривленням, перебільшенням й тому ушкодженням у своїй основі чогось справжнього, настоюванням на своєму виборі (airesis — грецькою «вибір»), на одному елементі за рахунок інших, порушенням кафолічності істини.[3] Хоча чітких і офіційних думок про це ніхто особисто не висловлював. Більше того, багато Церковних Отців використовують цей термін у негативному значенні.
Джерела і посилання [ред.]
- ↑ Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута.— К.: Наукова думка, 2000. — 680с. — (Словники України). ISBN 966-00-0439-7
- ↑ http://www.m-w.com/dictionary/secularization
- ↑ Православіє в Україні, http://archiv.orthodoxy.org.ua/page-2424.html
