Чайник Рассела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чайник Рассела, який іноді називають Небесним Чайником чи Космічним чайником чи Бертрановим чайником, це аналогія вперше використана філософом Бертраном Расселом (1872—1970), з наміром спростувати неспростовні твердження релігії. Чайник Рассела дотепер згадується в дискусіях що стосуються існування Бога. Аналогія також використовувалась соціологами, щоб вказати на кореляції з релігією та соціальним конформізмом.

Оригінальний текст Рассела[ред.ред. код]

В статті що називалась «Чи є Бог?», використаній, але ніколи не опублікованій журналом Illustrated у 1952, Рассел писав:

Якщо б я припустив, що між Землею і Марсом є порцеляновий чайник, який обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті, то ніхто не зможе спростувати моє твердження, якщо я буду обачним, щоб додати, що чайник занадто малий, щоб бути виявленим навіть нашими найпотужнішими телескопами. Але якщо б я таке сказав (оскільки моє твердження не може бути спростовано, бо це неприйнятно щодо презумпції людського розуму сумніватися в цьому), я певен, що воно буде справедливо вважатися дурницею. Якщо, втім, існування такого чайника є твердженням стародавніх книг, тлумачиться як свята правда кожної неділі і застановляється в розум дітей у школі, вагання щодо віри в його існування стало б ознакою ексцентризму і безсумнівно привернуло б увагу психіатра в освічений вік або інквізитора в більш ранню епоху.
Оригінальний текст (англ.)

If I were to suggest that between the Earth and Mars there is a china teapot revolving about the sun in an elliptical orbit, nobody would be able to disprove my assertion provided I were careful to add that the teapot is too small to be revealed even by our most powerful telescopes. But if I were to go on to say that, since my assertion cannot be disproved, it is an intolerable presumption on the part of human reason to doubt it, I should rightly be thought to be talking nonsense. If, however, the existence of such a teapot were affirmed in ancient books, taught as the sacred truth every Sunday, and instilled into the minds of children at school, hesitation to believe in its existence would become a mark of eccentricity and entitle the doubter to the attentions of the psychiatrist in an enlightened age or of the Inquisitor in an earlier time.[1]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.