Слухова система людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатомія слухової системи людини

Слухова система (орган слуху і рівноваги) — аналізатор зовнішнього середовища, що виконує дві важливі функції — сприймання звукових коливань, підтримання рівноваги і регулює положення та рухів тіла в просторі. Слухова система включає в себе: вухо і провідний шлях статокінетичного аналізатора .

Рецептори органа слуху і рівноваги містяться в товщі кам'янистої частини скроневої кістки. Відповідно до виконуваної функції в органі слуху і рівноваги розрізняють:

Зовнішнє і середнє вухо сприймають і проводять звук, а внутрішнє вухо містить звукосприймальний апарат і орган рівноваги.

Вухо[ред.ред. код]

Докладніше: Вухо

Провідний шлях статокінетичного аналізатора[ред.ред. код]

Провідний шлях статокінетичного аналізатора відіграє велику роль в орієнтації тіла в просторі, сприймає земне тяжіння й положення голови в стані покою та руху. Рецепторами цього аналізатора є волоскові сенсорні епітеліоцити плям мішечка, маточки й ампульних гребенів перетинчастих ампул півколових проток. Перший нейрон провідного шляху статокінетичного аналізатора — це несправжньоодновідросткові клітини присінкового вузла присінкового нерва, який залягає на дні внутрішнього слухового ходу. Периферійні відростки клітин присінкового вузла цтворюють дві гілки — верхню та нижню, вони, своєю червгою, поділяються на нерви, які підходять до основних частин волоскових клітин плям мішечка, маточки і гребнів ампул півколових проток. Ці нерви носять назви тих утворень, до яких вони підходять. Рецептори ампул півколових проток сприймають рухи голови, а рецептори мішечка і маточки — інформацію про статичне положення тіла, прямолінійний рух, вібрацію.

Центральні відростки клітин присінкового вузла утворюють присінкову частину восьмого черепного нерва — присінкового нерва, який виходить з внутрішнього слухового отвору і вступає в стовбур мозку в мосто-мозочковому куті на межі між мостом і довгастим мозком, із зовнішнього боку лицевого нерва. Проникнувши в мозок, більшість центральних відростків закінчуються в чотирьох пристінкових ядрах, де розміщений другий нейрон провідного шляху статокінетичного аналізатора. Частина центральних відростків клітин присінкового вузла не заходить у пристінкові ядра, а через нижню мозочкову ніжку безпосередньо доходить до черв'яка мозочка і ядра вершини.

Другий нейрон — клітини переднього та заднього завиткових ядер покриву мосту. Аксони клітин переднього завиткового ядра переходять на протилежний бік мосту, беручи участь в утворенні трапецієподібного тіла. більшість з них переключається у верхньому оливному ядрі і присередньому додатковому оливному ядрі. Відростки клітин заднього завиткового ядра, утворюючи мозкові смуги дна четвертого шлуночка, переходять на протилежний бік мосту, занурюються в його покрив біля серединної борозни ромбоподібної ямки і приєднуються до волокон трапецієподібного тіла. Менша частина аксонів заднього завиткового ядра не переходить на протилежний бік мосту, а приєднується до трапецієподібного тіла, присереднього верхнього додаткового оливного ядра свого боку і в складі бічної петлі контактує з нейронами нижніх горбків пластинки покрівлі середнього мозку і присереднього колінчастого тіла. Таким чином, у бічній петлі є волокна провідних шляхів від обох слухових аналізаторів

Третій нейрон — ядро трапецієподібного тіла і верхнє оливне ядро. Нервові волокна, які виходять з його ядер, а також аксони нейронівпереднього завиткового ядра, які проходять трапецієподібне тіло, не перериваючись, утворюють бічну петлю. її волокна підходять до ядер нижніх горбків пластинки покрівлі середнього мозку і присереднього колінчастого тіла. Клітини названих утворень є четвертими нейронами провідного шляху слухового аналізатора.

Утворення звуку[ред.ред. код]

До волоскових клітин спірального органа звукові коливання доходять завдяки повітряній і кістковій провідності. При повітряній провідності звукові коливання передаються різними утвореннями. Спричинені звуком повітряні хвилі проходять через зовнішній слуховий хід і викликають вібрацію барабанної перетинки. Зрощена з барабанною перетинкою ручка молоточка зміщує систему слухових кісточок, що призводить до коливань основи стремінця у вікні присінка. Основа стремінця тисне на перилімфу присінка, її коливання поширюються на перилімфу присінкових ходів і через отвір завитки передаються перилімфі барабанних ходів, закритих в основі завитки вторинною барабанною перетинкою. Коливання її перилімфи передаються барабанній стінці завиткової протоки, на якій розміщений спіральний орган, й ендолімфі завиткової протоки. їхні коливання спричинюють зміщення покривної перетинки спірального органа, що призводить до розтягнення та згинання з'єднаних з покривною перетинкою волосків волоскових сенсорних клітин, які трансформують механічний рух у нервовий імпульс.

Гігієна слуху[ред.ред. код]

У зовнішньому слуховому проході накопичується вушна сірка, на ній затримуються пил і мікроорганізми, тому необхідно регулярно мити вуха теплою мильною водою; ні в яко­му разі не можна видаляти сірку твердими предметами.

Велику шкоду приносять слуху надмірно сильні звуки і три­валий шум, особливо шкідливо діє останній, що призводить до глухуватості та навіть до глухоти. Максимальний рівень гучності звуку, що вже викликає болючі відчуття, складає в середньому 135 дБ (децибел). Сильний шум знижує продуктивність праці до 40—60%. Деякі інфекційні захворювання (ангіна, грип) ви­кликають запалення середнього вуха. Симптоми захворювання виявляються по-різному, може з'явитися біль у вухах, збільшиться виділення сірки, тобто з'являється «теча», знижується рівень чутності й т. д. У такому випадку необхідно звернутися до лікаря. Хронічне запалення середнього вуха може тривати місяцями, але самолікування ніколи не відбудеться, тому без допомоги фахів­ця тут ніяк не обійтися.

Тривале прослуховування голосної музики також призводить до погіршення слуху і перевтоми нервової системи.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с. ISBN 978-966-351-128-3
  • Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. ISBN 5-311-01342-7
  • Цвикер Э., Фельдкеллер Р., Ухо как приемник информации, пер. с нем., М., 1971;
  • Физиология сенсорных систем, ч. 2, Л., 1972, гл. 4—13;
  • Сомьен Дж., Кодирование сенсорной информации в нервной системе млекопитающих, пер. с англ., М., 1975