Соловйов Юрій Вікторович
| Соловйов Юрій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
30 вересня 1979 м. Антрацит Луганська область | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (34 роки) с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області (пропав безвісти) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Соловйов Юрій Вікторович (позивний «Фокс») (30 вересня 1979, Антрацит Луганська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, під Іловайськом (Донецька область) — український військовослужбовець 2-го батальйону «Донбас».
Пропав безвісти 29 серпня 2014 року під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юрій Соловйов народився 1979 року у місті Антрацит Луганська область. Мешкав у м. Маріуполь Донецька область.
Улітку 2014 року добровольцем пішов на фронт. Він служив у званні солдата санітарним інструктором 6-го відділення 2-го взводу 1-ї роти спеціального призначення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» (військова частина 3027) Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Загинув Юрій Соловйов під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення, ідучи так званим «гуманітарним коридором». Востаннє його бачили в селі Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, де колона потрапила у засідку російсько-терористичних угрупувань[1]. Тіло не знайдено. Пошуки тривають[2].
Родина[ред. | ред. код]
Залишились дружина та донька.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден За мужність III ступеня (06.04.2018, посмертно)[3].
- знак народної пошани «За мужність та милосердя» (посмертно)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Солов'йов Юрій Вікторович (пошук)
22 августа 2014 года. Год назад. Иловайск. Командный пункт 39-06(рос.) - ↑ Про шістьох воїнів НГУ, посмертні нагороди яких днями отримали їхні родичі
- ↑ Указ Президента України № 98/2018
- ↑ 24 травня 2017 року Урочисте нагородження знаками народної пошани «За мужність та милосердя» медиків АТО
«Прошу пробачення у рідних тих, кого не змогла врятувати. Це мій хрест. Мені з ним далі жити»…
Джерела[ред. | ред. код]
- Соловйов Юрій Вікторович («Фокс») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
