Список зниклих безвісти активістів Євромайдану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Список зниклих безвісти активістів Євромайдану включає неповний перелік людей зниклих безвісти у зв'язку з протестами в Україні. Цей список було скомпоновано на основі інформації кореспондентів Радіо Свобода, сайту lb.ua та інших медіаресурсів, а також активістів «Євромайдан SOS».[1]

Зовнішні відеофайли
Автомайдан поїхав в Черкаси звільняти заручників / YouTube, 26 січня 2014

При Януковичі МВС України заперечувало інформацію про зникнення людей за час Євромайдану[2]. На даний час знайдені окремі виконавці цих злочинів[3][4].

Див. також: Справи Майдану
Список зниклих безвісти, розміщений на Інститутській

Під час акції «Євромайдану» 18-24 лютого 2014 р. зникло понад 300 людей[5].

Б[ред. | ред. код]

  • Бровко Олег, 1998 року народження. 17 листопада останній раз зателефонував матері. 25 листопада його оголосили у розшук. Навчається в Уманському професійному ліцеї. Знімав кошти в банкоматі в Києві останній раз 7 січня. У відповіді МВС на депутатський запит Геннадія Москаля вважається як безвісти зниклий після подій 30 листопада.
  • Булатов Дмитро, один з організаторів Автомайдану. Про зникнення повідомили родичі. Востаннє на зв'язок виходив вечері 22 січня. У списку затриманих автомайданівців Дмитра Булатова немає. Вийшов на зв'язок 30 січня 2014. Був викрадений невідомими особами.

Був знайденим 30 січня у с. Вишеньки, Бориспільського району зі слідами тортур.

Г[ред. | ред. код]

  • Григорян Інна, ніби зі Львова. Інформацію про її зникнення повідомили активісту на Михайлівській площі 30 листопада. Він передав її до «Євромайдан SOS». Активісти з допомогою міліції та влади Львівської області провели розслідування і з'ясували, що жодна особа з таким іменем і прізвищем там не зареєстрована. Столична міліція знайшла у Києві двох людей з таким ім'ям. Ці жінки не були присутніми на Майдані у ніч з 29 на 30 листопада. Рідні чи знайомі не звертались до правоохоронних органів з проханням знайти цю людину. У відповіді МВС на депутатський запит Геннадія Москаля рахується як безвісти зникла після подій 30 листопада на Майдані.

К[ред. | ред. код]

  • Кутянін Олександр, активіст Євромайдану у Харкові. За словами голови місцевого осередку Батьківщини Івана Варченко, Олександра разом з Олексійом Ряполовим було захоплено у заручники охоронцями Кернеса 25 січня, близько 21 години 45 хвилин, бо вони фіксували номери автомобілів «друзів Кернеса», яких той збирав у готелі «Національ».[6]
  • Кізюк Іван, 25 січня 2014 р. близько 17:00 біля урядового кварталу у Києві, до хлопця підійшло двоє тітушок, які відмовились представлятися і силою повели його углиб вулиці Шовковичної, до приміщення Комітетів Верховної Ради. Підставою до затримання слугувала захисна каска, яка була на Івані.[6]

Л[ред. | ред. код]

  • Лобинцев Данило, волонтер молитовного намету Майдану, 1993 року народження, родом зі Стаханова. Трохи заїкається. Останні два місяці провів на Майдані, допомагаючи у роботі молитовного намету. 24 січня близько 17:00 мав піти на Грушевського, а потім поїхати на метро на Оболонь. Наразі зв'язку з ним немає. Про зникнення повідомляє «Євромайдан SOS».

М[ред. | ред. код]

  • Мартинов Іван, активіст Євромайдану з Рівненщини. Зник 23 січня 2014 р. після того як був на вулиці Грушевського у Києві разом з іншим рівненських активістом Максимом Савичем. З того часу про нього нічого не відомо.[7]
  • Мішіров Юсиф, азербайджанець-активіст, який був на Майдані з самого початку протистояння. Зник 23 січня 2014р близько 19:00 по дорозі на станцію метро Житомирська. З тих пір зв'язок з ним обірвався.[6]

П[ред. | ред. код]

  • Прийдун Володимир, народний депутат від «Батьківщини» Леся Оробець назвала його з-поміж тих зниклих після силового розгону Майдану 30 листопада, кого не вдалося досі розшукати станом на середину січня. У відповіді МВС на депутатський запит Геннадія Москаля щодо безвісти зниклих людей після розгону від 13 грудня 2013 року Володимир Прийдун з-поміж не розшуканих осіб не значиться.

Р[ред. | ред. код]

  • Ряполов Олексій, активіст Євромайдану у Харкові. За словами голови місцевого осередку Батьківщини Івана Варченко, Олексія разом з Олександром Кутяніним було захоплено у заручники охоронцями Кернеса 25 січня, близько 21 години 45 хвилин, бо вони фіксували номери автомобілів «друзів Кернеса», яких той збирав у готелі «Національ».[6]

Ш[ред. | ред. код]

  • Шинкарук Анатолій, 1959 року народження, родом з Вінниці. Безвісти зник ще 1 червня 2013 року. Рідні впізнали його в сюжеті, знятому Першим телеканалом (Росія) з Майдану 24 листопада 2013 року. МВС назвало чоловіка з-поміж тих, хто рахується як безвісти зниклий після силового розгону мирного Євромайдану в ніч з 29 на 30 листопада. Прокуратура Шевченківського району Києва порушила кримінальну справу за фактом його безвісного зникнення.

Порушення статутних завдань Українським Червоним Хрестом[ред. | ред. код]

Український Червоний Хрест на догоджання політиці пішов на порушення статутних завдань

Докладніше: Український Червоний Хрест

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Учасники Євромайдану

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Євромайдан: затримані, зниклі, загиблі (список) [Архівовано 27 січня 2014 у Wayback Machine.] Радіо свобода, 25 січня 2014 р.
  2. ↑ МВС України
  3. ↑ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ МАЙДАНУ: ХРОНОЛОГІЯ. Радіо Свобода.
  4. ↑ Через 6 років: в Україні завершили розслідування викрадення Луценка і вбивства Вербицького. Deutsche Welle. 22.08.2020. Процитовано 19.01.2021.
  5. ↑ На Євромайдані зникло понад три сотні людей (список)[недоступне посилання з липня 2019]
  6. ↑ а б в г Харківський опозиціонер заявив про викрадення активістів Євромайдану охороною Кернеса Українська правда, 26 січня 2014
  7. ↑ У Києві зник ще один активіст із Рівного [Архівовано 30 січня 2014 у Wayback Machine.] ВСЕ, 25 січня 2014 р.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_зниклих_безвісти_активістів_Євромайдану&oldid=42267374