Степінь простого числа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В математиці степінь простого числа — це просте число, піднесене до цілого додатного степеня.

Приклади[ред. | ред. код]

Числа , і є степенями простих чисел, тоді як , і ні.

Двадцять найменших степенів простих чисел[1]:

2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 16, 17, 19, 23, 25, 27, 29, 31, 32, 37, 41, …

Властивості[ред. | ред. код]

Алгебраїчні властивості[ред. | ред. код]

Комбінаторні властивості[ред. | ред. код]

Властивість степеня простого числа, що часто використовується в аналітичній теорії чисел, — множина степенів простих чисел, що не є простими, є малою в тому сенсі, що нескінченна сума обернених до них величин збіжна, хоча множина простих чисел є великою множиною.

Властивості подільності[ред. | ред. код]

Функція Ейлера () і сигма-функції () і () від степеня простого числа можна обчислити за формулами:

Всі степені простих чисел є недостатніми числами. Степінь простого є n-майже простим. Невідомо, чи можуть степені простих чисел бути дружніми числами. Якщо такі числа існують, то повинно бути понад і n повинен бути понад 1400.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Jones, Gareth A. and Jones, J. Mary. Springer-Verlag. Elementary Number Theory. — London : Limited, 1998.