Сура Аль-Анам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сура Аль-Анам (араб. سورة الأنعام‎, Худоба) — шоста сура Корану. Мекканська сура, що містить 165 аятів.

Пізня сура, більша частина якої викладена у зв’язному вигляді. У ній вчення ісламу протиставляється аравійському язичництву. Назва зумовлена суєвірними уявленнями доісламських часів, згідно з якими араби приносили у жертву тварин численним ідолам.

Короткий зміст[ред.ред. код]

Пояснюється сутність Аллаха та спосіб, у який він себе відкриває. Також розкривається хибність та слабкість багатобожності (1-30).

Порожнеча життя у цьому світі протиставляється свідченню про чудесний божественний промисел Аллаха в усіх його творіннях. У нього ключі від невидимого та всіх таємниць, які може сприймати людина (31-60).

Божественний промисел Аллаха, його постійна опіка та керівництво вказують на те, що він є єдиним Богом. Саме це твердження відстоював Ібрагім у суперечках з язичниками (61-82).

Низка пророків після Ібрагіма зберігала живу істину Аллаха й привела до Корану (83-110).

Вперті та непокірні люди самі вводять себе в оману — слід їх уникати. Хоча вони і підтримують один одного, їх не мине заслужена кара (111-129).

Наперекір усім злочинам та забобонам нечестивих, замисел Аллаха здійсниться (130-150).

Краще рухатись прямим шляхом Аллаха, тим, що вказаний у Корані, в єдності, поклонінні та повній жертовності (151-165).

Джерела[ред.ред. код]


Попередня сура:
Сура Аль-Маїдда
Сура 6 Наступна сура:
Сура Аль-Араф
Арабський текст

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114