Сіренко Владислав Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сіренко.
Владислав Сіренко
Загальна інформація
Повне ім'я Владислав Геннадійович Сіренко
Громадянство Україна Україна
Народився 7 лютого 1995(1995-02-07) (29 років)
Київ, Україна
Проживання Київ, Україна
Вагова категорія Важка
Стійка правостороння
Зріст 192 см.
Професіональна кар'єра
Перший бій 26 травня 2017
Останній бій 2 квітня 2024
Боїв 20
Перемог 20
Перемог нокаутом 17
Поразок 0
Нічиїх 0

Владислав Геннадійович Сіренко — український професійний боксер, що виступає з 2017 року у важкій ваговій категорії. Срібний призер молодіжного чемпіонату Європи (2013), переможець Кубка України серед молоді (2013), бронзовий призер чемпіонату України (2014) в любителях. Серед професіоналів чемпіон за версією WBF International (2018) у важкій вазі.

Любительська кар'єра[ред. | ред. код]

Боксом почав займатися в 10 років. У любителях Владислав провів більше 200 боїв.

У 2013 році став переможцем Кубка України серед молоді. І в серпні 2013 року в Роттердамі (Нідерланди) завоював срібну медаль на молодіжному чемпіонаті Європи[1], в фіналі програвши за очками росіянину Хожіакбару Мамакову[2].

У вересні 2014 року в рідному Києві, завоював бронзу на своєму першому дорослому чемпіонаті України 2014 року[3].

У червні 2015 року брав участь на I Європейських іграх в Баку[4], але в першому ж раунді змагань програв за очками (0:3) досвідченому грузинському боксеру Міхеілу Бахтідзе[5].

У квітні 2016 року виступив в лізі Світова серія боксу за команду «Українські отамани», але програв технічним нокаутом в 5-му раунді досвідченому британському боксеру Фрейзеру Кларку[6].

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

Дебютний поєдинок відбувся 26 травня 2017 року. Владислав нокаутував в 1-му ж раунді конголезця Еммануеля Мненгі.

29 червня 2018 року Владислав Сіренко здобув восьму перемогу поспіль на професійному рингу, в Кейптауні (ПАР) технічним нокаутом в 1-му раунді перемігши конголезького боксера Найфе Дідьуо (6-3), і завоював вакантний титул чемпіона за версією WBF International у важкій вазі[7].

Таблиця боїв[ред. | ред. код]

№ Результат Статистика Опонент Тип Раунд, час Дата Місце проведення Примітки
19 Перемога 19–0 Україна Андрій Руденко TKO 6 (10) 18 грудня 2021 Україна Льодова арена «Термінал», Бровари, Україна Захистив титул WBC–ABCO у важкій вазі;
Здобув вакантний титул WBO Asia Pacific у важкій вазі
18 Перемога 18–0 Росія Олександр Устінов KO 1 (10), 1:10 10 вересень 2021 Франція Stade Roland Garros, Париж, Франція Захистив титул WBC–ABCO у важкій вазі
17 Перемога 17–0 Франція Ньюфель Уата KO 4 (8), 0:50 12 червня 2021 Україна Експоцентр АККО Інтернешнл, Київ, Україна
16 Перемога 16–0 Польща Каміль Соколовський UD 8 6 березня 2021 Україна Експоцентр АККО Інтернешнл, Київ, Україна
15 Перемога 15–0 Україна Костянтин Довбищенко UD 10 13 грудня 2020 Україна Кіностудія імені Олександра Довженка, Київ, Україна Здобув вакантний титул WBC–ABCO у важкій вазі
14 Перемога 14–0 Україна Павло Кроленко RTD 4 (8), 3:00 1 серпня 2020 Україна Equides Club, Лісники, Україна
13 Перемога 13–0 Італія Іван Ді Берардіно TKO 1 (10), 2:59 11 жовтня 2019 Німеччина Palazzohalle, Карлсруе, Німеччина Здобув титул EBP у важкій вазі]]
12 Перемога 12–0 Росія Денис Бахтов TKO 7 (8), 1:43 23 червня 2019 Південна Африка Menlyn Time Square, Преторія, ПАР
11 Перемога 11–0 Аргентина Леандро Даніель Робутті KO 1 (10), 2:01 27 квітня 2019 Німеччина Palazzohalle, Карлсруе, Німеччина Здобув вакантний титул German International у важкій вазі
10 Перемога 10–0 Бразилія Марсело Насіменто KO 3 (8), 1:16 15 грудня 2018 Україна Parkovy Convention Centre, Київ, Україна
9 Перемога 9–0 ДР Конго Рокі Каленга TKO 1 (8), 2:11 26 серпня 2018 ПАР Преторія, Гаутенг, ПАР
8 Перемога 8–0 ДР Конго Найф Дідьуо TKO 1 (10), 0:57 29 червень 2018 ПАР Кейптаун, Західно-Капська провінція, ПАР Здобув вакантний титул чемпіона за версією WBF International у важкій вазі.
7 Перемога 7–0 Малаві Алік Гогода TKO 1 (6) 25 травня 2018 ПАР Йоганнесбург, Гаутенг, ПАР
6 Перемога 6–0 Угорщина Ласло Тот KO 1 (8), 2:30 16 березня 2018 Австрія Відень, Австрія
5 Перемога 5–0 Зімбабве Колле Мавхундуце KO 1 (4), 0:59 23 лютого 2018 ПАР Фандербейлпарке, Гаутенг, ПАР
4 Перемога 4–0 США Террелл Джамал Вудс UD 6 10 листопада 2017 США Х'юстон, Техас, США
3 Перемога 3–0 Зімбабве Джані Кагура KO 1 (4), 0:20 23 червня 2017 ПАР Кейптаун, Західно-Капська провінція, ПАР
2 Перемога 2–0 ДР Конго Пето Капела TKO 1 (4) 16 червня 2017 ПАР Йоганнесбург, Гаутенг, ПАР
1 Перемога 1–0 ДР Конго Еммануель Мненгі KO 1 (4) 26 травня 2017 ПАР Дурбан, Квазулу-Наталь, ПАР

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 23.European Youth Championships. Topsportcentrum Arena, Rotterdam, The Netherlands. August 12-17, 2013 (англ.). Amateur-boxing.strefa.pl. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 15.2.2019.
  2. ↑ Юный боксер из Зеленограда завоевал «золото» (rus) . Zelenograd24.ru. 5 сентября 2013. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15.2.2019.
  3. ↑ Итоги чемпионата Украины 2014: результаты финалов и все призёры (rus) . vRINGe.com. 29 сентября 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 15.2.2019.
  4. ↑ Проспекты. Владислав Сиренко. Факты о боксёре (rus) . Boxanalitika.ru. 28 мая 2018. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 15.2.2019.
  5. ↑ Athletes: Vladyslav Sirenko (англ.). Baku 2015 European Games. Архів оригіналу за 21.02.2019. Процитовано 15.2.2019.
  6. ↑ Владислав Сиренко (англ.). Світова серія боксу. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 15.2.2019.
  7. ↑ Проспект супертяжёлого веса Владислав Сиренко забил в Африке человека–ананаса (rus) . vRINGe.com. 30 июня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21.02.2019.

Див. Також[ред. | ред. код]

Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сіренко_Владислав_Геннадійович&oldid=42251364