Сіренко Володимир Іванович
| Володимир Іванович Сіренко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
7 грудня 1931 Новопетрівка, Бердянський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 8 травня 2015 (83 роки) | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Володимир Іванович Сіренко (7 грудня 1931 — 8 травня 2015) — український поет, прозаїк, правозахисник та дисидент.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 грудня 1931 році в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області. В 1954 році закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (ДДУ).
Володимир Сіренко почав писати вірші ще в дитинстві. Його вірші публікувала міська газета «Дзержинець». Працював на металургійному заводі, кореспондентом в бердянської газети «Більшовицька зірка», на обласному телебаченні.
Сіренко став активним оборонцем української мови, борцем проти національного гноблення свого народу. Переслідувався органами КДБ за націоналістичні погляди. 1985 — репресований органами КДБ, перестали друкувати твори.[1][2][3]
У лютому 1968 р., коли Олеся Гончара критикували за роман «Собор», Сіренко написав листа на підтримку письменника, за що позбувся роботи.[2]
1986 — реабілітований за відсутністю складу злочину. Володимир Сіренко — член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії «Благовіст» за книгу «Велика зона злочинного режиму» , кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.[1]
Творчість[ред. | ред. код]
Автор поетичних збірок:
- «Народження пісні»
- «Батькове поле»
- «Корінь мого роду»
- «Голгофа» (1992)
- «Навпростець по землі»
- «Все було»
- «Повернення в собі»
- «Регіт на палі»
Книг прози:
- «Хрести дерев'яні»;
- «Велика зона злочинного режиму».
Редактор і упорядник поетичної антології «Весняній цвіт» (поети Кам'янського).
Публікується в українській періодиці, окремі вірші — в газетах Канади, США, Австралії, Чехії, Ізраїлю.[1]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
В Кам'янському на честь поета названа вулиця Володимира Сіренка[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Марія Слободяник (13 січня 2017). Вільний за гратами життя. Газета «День». Процитовано 26 серпня 2023.
- ↑ а б Ганна Черкаська. Володимир Сіренко. UAHistory. Процитовано 26 серпня 2023.
- ↑ В.В. Овсієнко (07.07.2007). Сіренко Володоимир Іванович. Харківська правозахисна група. Процитовано 26 серпня 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |