Теорема Ейзенштейна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Ейзенштейна — результат у геометричній арифметиці, доведений німецьким математиком Готлобом Ейзенштейном[1] :

Згідно твердження теореми якщо формальний степеневий ряд Неможливо розібрати вираз (SVG (MathML можна ввімкнути через плагін браузера): Недійсна відповідь («Math extension cannot connect to Restbase.») від сервера «http://localhost:6011/uk.wikipedia.org/v1/»:): {\displaystyle y=\sum_{n\in\N}a_nX^n} є алгебричною функцією, тобто задовольняє рівняння P(X, y) = 0 для деякого ненульового многочлена P(X, Y) коефіцієнти якого є алгебричними числами то існує ненульове ціле число A, таке що для всіх n > 0, число Anan є алгебричним цілим числом.

Зокрема якщо коефіцієнти an є раціональними, то Anan є цілими числами [2], тому прості дільники знаменників усіх чисел an належать скінченній множині простих дільників числа A. Наслідком цього зокрема є трансцендентність, наприклад, логарифмічної і експоненційної функцій.

Приклад[ред. | ред. код]

Для будь-якого цілого числа p > 0,

де додатні числа Cp,n, узагальнюють числа Каталана Cn (що є частковим випадком для p = 2). Оскільки функція є алгебричною (є коренем рівняння ), то має існувати число A в твердженні теореми. Таким числом очевидно є, наприклад, . Дійсно

Генератриса чисел Cp,n є рівною,

Для чисел Cp,n виконується рівність і рекурентні співвідношення

Доведення[ред. | ред. код]

Нехай N позначає степінь змінної Y у многочлені P(X, Y). Існують многочлени Pj(X, Y) (коефіцієнти яких є алгебричними числами) для яких

Згідно гіпотези, P(X, y) = 0. Без втрати загальності можна припустити, P1(X, y) ≠ 0 — в іншому випадку P(X, Y) можна замінити на P1(X, Y), що є ненульовою і для якої степінь змінної Y є < N.

Нехай m є нормуванням P1(X, y), тобто найменшим індексом k для якого коефіцієнт Xk у цьому формальному степеневому ряді є не рівним нулю. Можна записати:

Згідно гіпотези тереми, усі an є алгебричними числами, твердження достатньо довести для v. Маємо

Згідно вибору m, многочлен P1(X, u)Xm+1 ділиться на X2m+1 але не на X2m+2. Оскільки сума є рівною нулю, то і P0(X, u) ділиться на X2m+1 і поділивши на цю степінь отримаємо

Коефіцієнти многочленів Qj є алгебричними числами. Помноживши на деяке ціле число можна вважати, що всі ці числа є алгебричними цілими, як і число A. Рекурентно можна довести це ж і для Anbn для n ≥ 1. Розглянувши коефіцієнти при степенях n у рівності

отримаємо, що є лінійною комбінацією з коефіцієнтами, що є алгебричними цілими виразів виду

Кожен такий доданок помножений на є згідно припущення індукції алгебричним цілим і тому їх сума є алгебричним цілим.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. G. Eisenstein (1852), Uber eine allgemeine Eigenschaft der Reihen-Entwicklungen aller algebraischen Funktionen, Bericht Konigl. Preuß Akad. d. Wiss. zu Berlin (нім.): 411-444
  2. J. W. S. Cassels (1986), Local Fields (англ.), Cambridge University Press, с. 28-30

Література[ред. | ред. код]