Торговий дім Пустовойтова
| Торговий дім Пустовойтова рос. Торговый дом Г. Г. Пустовойтова | ||||
|---|---|---|---|---|
_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B0.jpg) | ||||
| 47°13′12″ пн. ш. 39°42′29″ сх. д. / 47.22000200002777603° пн. ш. 39.70815400002777551° сх. д.Координати: 47°13′12″ пн. ш. 39°42′29″ сх. д. / 47.22000200002777603° пн. ш. 39.70815400002777551° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Розташування | Ростов-на-Дону | |||
| Тип | будівля і пам'ятка | |||
| Дата заснування | 1910 | |||
|
Основні дати: 1942 частково знищено 1965 реконструйовано; за проектом Е. П. Ліхобабіна доповнено південним крилом | ||||
  Торговий дім Пустовойтова Торговий дім Пустовойтова (Ростовська область) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Торговий дім Г. Г. Пустовойтова (рос. Торговый дом Г. Г. Пустовойтова) — будівля в місті Ростов-на-Дону на перетині вулиць Велика Садова та проспект Будьоннівський (адреса: Велика Садова, 46).
Будинок був побудований 1910 року великим меценатом і судновласником Григорієм Гавриловичем Пустовойтовым, архітектором проекту був Е. М. Гулін. Прибутковий будинок Г. Г. Пустовойтова є об'єктом культурної спадщини регіонального значення[1].
Історія[ред. | ред. код]
На початку XX століття Торговий дім Пустовойтова вважався однією з найвищих будівель міста. Як і в більшості прибуткових будинків того часу приміщення будинку здавалися в оренду. Після завершення будівництва в будівлі було розташоване ростовське відділення Товариства російсько-французьких заводів гумового, гутаперчевого і телеграфного виробництва під фірмою "Провідник", ювелірний і годинниковий магазин А. Гірштейна, готелі «Центральна» і «Лондон»[2].
У 1920 році будинок було націоналізовано, в ньому розмістилося Південно-східне державне вовняне об'єднання. У 1930 році 4 поверх будівлі займала наукова бібліотека РГУ ім. В. М. Молотова і правління університету. Колекцію наукової бібліотеки складали російські журнали кінця XVIII і початку XIX століття, серед них один з перших російських сатиричних журналів «Живописец» (сатиричний журнал), «Московский журнал», один з перших російських літературно-політичних журналів «Вестник Европы» (1802–1830), «Московский телеграф», журнал «Современник», заснований А. С. Пушкіним[3]. Цінними екземплярами бібліотеки були стародруки іноземні видання середини XVI століття. Повний список книжкового фонду наукової бібліотеки зазначений у «Довідник-путівник по бібліотеці» 1941 року, під редакцією директора бібліотеки Д. С. Фатилевича.
У 1942 році в період другої окупації Ростова-на-Дону німецько-фашистськими військами, місто піддавалося килимовим бомбардуванням. У Будинок Пустовойтова влучила одна з бомб, яка зруйнувала дах будівлі і ротонду. В результаті бомбардування верхні поверхи Будинку Пустовойтова повністю згоріли, пожежа знищила весь книжковий фонд наукової бібліотеки.
У 1965 році будівлю було реконструйовано. За проектом архітектора Е. П. Ліхобабіна будівлю було доповнено південним крилом по Буденновскому проспекту[4]. До Німецько-радянської війни на місці нового крила перебували: ще один будинок Григорія Пустовойтова і Карапета Чернова, які не вдалося відновити після бомбардування 1942 року. Сьогодні в будівлі розташований Ростовський ЦУМ.
Архітектура[ред. | ред. код]
Проектом будинку Г. Г. Пустовойтова займався архітектор Ростово-Нахичеванского градоначальства Е. М. Гулін, який завершив на той момент будівництво торгового дому купців Яблокових.
Головну роль в архітектурі будинку Г. Г. Пустовойтова відіграють принципи однієї з формальних течій раціонального модерну — «стиль універмагу» або «промислово-торговий стиль», що виник у 1897 році в Німеччині. При будівництві будівлі застосовувалася нова каркасно-стінова конструктивна система, яка відображена в пластиці фасадів, об'єднаних в єдину ритмічну композицію з переважанням вертикальних членувань[5].
В архітектурних колах Дім Пустовойтова часто порівнюють з Торговим домом Кузнєцових (Москва) і Торговим домом Мертенс (Санкт-Петербург), що дає підстави говорити не тільки про сильний вплив столичних прикладів, але і про творче запозичення. Саме архітектура кінця XIX — початку XX століття була мірилом ростовській «столичності» і різноманітності[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перечень объектов культурного наследия регионального значения г. Ростова-на-Дону - Правительство Ростовской области. donland.ru. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ Туристский портал г. Ростова-на-Дону. tourism.rostov-gorod.ru. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ «В поисках утраченного…» О фондах Зональной научной библиотеки Южного федерального университета | Статьи | Главная |. relga.ru. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья (Кукушин В.С.). architecture.artyx.ru. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ А. М. Иванова-Ильичева. Диссертация: Рационалистические тенденции в архитектуре городов Нижнего Дона и Приазовья второй половины XIX - начала XX вв. :На примере Таганрога, Ростова-на-Дону и Нахичевани-на-Дону, Новочеркасска. — 2000. — № 18.00.01. — С. 232.
- ↑ Есаулов Г. В., Черницына В. А. Архитектурная летопись Ростова-на-Дону. — Ростов-на-Дону : ООО издательско-полиграфическая фирма "Малыш", 1999. — С. с. 87-89. — ISBN 5-8456-0433-8.
Література[ред. | ред. код]
- Есаулов Г. В., Черницына В. А. Архитектурная летопись Ростова-на-Дону. — 2-е изд. — Ростов-на-Дону, 2002. — ISBN 5-8456-0489-3.
- Л. И. Усачёва, «Ростов-на-Дону в прошлом и настоящем», с. 40.
- Газета «Ростов официальный», статья «Бой часов над воротами города» № 2 (476) от 14 января 2004 год.
- Газета «Ростов официальный», статья «Часы большого города» № 50 (681) от 19 декабря 2007 года.
