Турухан
| Турухан | |
|---|---|
 | |
 | |
| 65°52′40″ пн. ш. 87°50′25″ сх. д. / 65.87780000002777570° пн. ш. 87.84030000002778138° сх. д. | |
| Витік |
Нижньоєнісейська височина (Західно-Сибірська рівнина) [1] |
| • координати | 67°13′55″ пн. ш. 85°51′36″ сх. д. / 67.23194° пн. ш. 85.86000° сх. д. |
| • висота, м | 125 м [1] |
| Гирло | протока Великий Шар (Єнісей), за 971 км від гирла Єнісею, с. Старотуруханськ [2] |
| • координати | 65°55′45″ пн. ш. 87°41′40″ сх. д. / 65.92917° пн. ш. 87.69444° сх. д. |
| • висота, м | 5 м [2] |
| Похил, м/км | 0,19 м/км |
| Басейн | Єнісей → Карське море |
| Країни: |
 Росія,• Красноярський край, •• Туруханський район |
| Прирічкові країни: |
Росія |
| Регіон | Красноярський край |
| Довжина | 639 км [3][4] |
| Площа басейну: | 35800 км² [3][4] |
| Середньорічний стік | 371 м³/с (в гирлі) [4] |
| Притоки: | Nizhnyaya Baikhad |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Турухан (рос. Турухан) — річка в Азії, у північно-східній частині Західного Сибіру, протікає територією Західно-Сибірської рівнини, у північно-західній частини Красноярського краю Росії. Ліва притока Єнісею[3]. Належить до водного басейну річки Єнісею → Карського моря.
Географія[ред. | ред. код]
Витік річки Турухан починається з невеличкого озера в Туруханському районі, на висоті приблизно 125 м над рівнем моря, приблизно за 40 км на південний захід від міста Ігарки. Протікає територією Туруханського району по Нижньоєнісейській височині Західно-Сибірської рівнини серед лісотундри. У верхній течії тече на південь — південний схід у звивистому руслі, серед доволі високих пологих берегів, які складаються з рихлої глини та мулистого піску, крізь який просочуються залізисті джерела, що забарвлюють воду в червонуватий колір і роблять її несмачною.
У нижній течії русло повертає на південний — схід, а далі на схід. Приблизно на 150 км від гирла має низькі пологі болотисті береги, які затоплюються весняними паводками, під час яких, завдяки сильним паводкам на річці Нижня Тунгуска, яка впадає у Єнисей з протилежного правого берега, відбувається зворотня течія води і переміщення льоду вгору по річці з утворенням значних торосів. З цієї ж причини в гирлі річки був утворений острів Великий Шар. Впадає у Єнісей, за 971 км від його гирла, з лівого берега, за 5 км на схід від села Старотуруханськ, навпроти селища Туруханськ, на висоті 5 м. Поблизу гирла ширина річки доходить до 300—370 метрів, при глибині до 3-3,5 метрів і швидкості потоку — до 0,3 м/с.
Довжина річки — 639 км. Площа басейну — 35800 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 120 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,19 м/км.
Судноплавна в нижній течії на 270 км від гирла. Влітку річка сильно міліє і стає непридатною для судноплавства.
Гідрологія[ред. | ред. код]
Живлення річки змішане, снігове та дощове, з перевагою снігового. Замерзає в жовтні з утворенням полою аж до січня. Розкривається після Єнісею в травні-червні.
Середньорічна витрата води в гирлі становить 371 м³/с. За період спостереження протягом 51 року (1941–1999) на станції у селищі Янів Стан, за 227 км від гирла, середньорічна витрата води становила 107,64 м³/с[5] для водного басейну 10100 км², що становить трохи більше 28 % від загальної площі басейну річки, яка становить 35800 км². Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — понад 336,35 міліметри на рік[5].
За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 4,85 м³/с (у березні), що становить менше 0,7 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить майже — 727,55 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 1,45 м³/с (у межень березня 1977 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1160 м³/с (у червні 1959 року)[5].
Притоки[ред. | ред. код]
Річка Турухан приймає понад п'ять десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 15, із них понад 100 км — 5 (від витоку до гирла):[6][7]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла р. Турухан, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ← Хоролипка | 57 | 350 | 503 | |
| ← Хектама | 99 | 740 | 424 | |
| ← Радянська Річка (Радянська) | 98 | 1820 | 410 | |
| ← Усомчик (Горіла Річка) | 90 | 920 | 396 | |
| → Сигова | 95 | 500 | 380 | |
| ← Російська | 81 | 600 | 345 | |
| ← Велика Блудна | 114 | 1030 | 330 | |
| → Маковська (Дипкун) | 194 | 4480 | 263 | |
| → Перова (Керильки) | 61 | 260 | 234 | |
| → Вимська | 69 | 1010 | 191 | |
| ← Баїха (Верхня Баїха) | 282 | 7060 | 138 | |
| ← Кетиль-Ки | 102 | 450 | 130 | |
| → Леб'яжа | 70 | 380 | 93 | |
| ← Нижня Баїха | 608 | 8070 | 71 |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Аркуш карти Q-45-VII, VIII оз. Маковське. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1989 р. витік р. Турухан, квадрат: 48х60
- ↑ а б Аркуш карти R-45-XXI, XXII Туруханськ. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1989 р. гирло р. Турухан, квадрат: 28х12
- ↑ а б в Річка Турухан / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б в Річка Турухан // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б в Turukhan At Yanov Stan (англ.) . на R-ArcticNET. Процитовано 19-11-2016.
- ↑ Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Турухан. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 21-11-2016 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Річка Турухан // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Турухан / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
| Ліві притоки Єнісею | ||
|---|---|---|
| → → Єлогуй → | → Турухан → | → Велика Хета → → |