ХТ-130
| ХТ-130 | |
|---|---|
 Вогнеметний танк ХТ-130 у бронетанковому музеї в Кубинці | |
| Тип |
Легкий вогнеметний танк Схема: класична |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1936-1941 |
| Оператори |
 СРСР |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
СРСР |
| Виготовлення | 1936-1939 |
| Виготовлена кількість |
401 |
| Характеристики | |
| Вага | 12 |
| Довжина | 4420 |
| Ширина | 2440 |
| Висота | 2330 |
| Обслуга | 3 |
|
| |
| Приціл | ТОС-1 |
|
| |
| Броня |
сталева катана екранована Лоб: 15+30 Борт: 15 Корма: 15 Дах: 10 Днище: 6 Башта: лоб: 15 |
Другорядне озброєння |
1 × 7,62-мм ДТ-29 боєкомплект: 1764 додатково: пневматичний вогнемет КС-25 зв'язок: 71ТК-3 (лише на командирських танках) |
| Двигун |
рядний 4-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження ГАЗ-Т-26[1] 90 |
| Питома потужність | 8,26 |
| Підвіска | зблокована по чотири на листових ресорах |
| Дорожній просвіт | 380 |
| Швидкість | шосе: 30 |
| Прохідність |
стінка: 0,6 рів: 2,0 брід: 0,5 |
|
| |
ХТ-130 у Вікісховищі | |
ХТ-130 — радянський хімічний (вогнеметний) танк, створений на основі легкого танка Т-26.
Історія[ред. | ред. код]
Хімічний танк ХТ-130 почав розроблявся для заміни вогнеметного танка ХТ-26 (частіше званого ОТ-26) на базі лінійного танка Т-26 у КБ заводу № 174.
Башта танку була зміщена щодо поздовжньої осі танка праворуч. У даху підбаштової коробки зліва від башти розміщувалися заливні горловини резервуарів для вогняної суміші. Вогнеметне обладнання, встановлювалося в бойовому відділенні, і складалося з двох резервуарів для вогесуміші загальною ємністю 400 л (заправна ємність 360 л), чотирьох 13,5-літрових балонів зі стисненим повітрям (150 атм), бензинового бачка системи запалювання ємністю 0,8 л, брандспойта і запальних свічок. Дальність вогнеметання на суміші мазуту з гасом досягала 50 м. Запасу вогнесуміші вистачало на 40 пострілів по 1 секунді. За один постріл викидалося 9 л вогняної суміші. Робочий тиск у резервуарі при вогнеметанні становив 18 атм. Вогняна суміш підпалювалася від факела палаючого бензину, а бензин — від електричної запальної свічки. Як і ХТ-26, танк ХТ-130 був обладнаний системою димопуска і пуску отруйних речовин.
Наведення вогнемету і кулемету ДТ (боєкомплект 2898 набоїв), встановлених у башті, здійснювалося за допомогою плечового упору. Радіостанцією танк не обладнувався.
Виробництво ХТ-130 налагодили на заводі № 174, де з 1936 по 1939 рік зібрали 401 танк (за іншими даними — 324). Наступним етапом модернізації «хімічних» танків стала поява двох дослідних машин ХТ-131 і ХТ-132.
Хімічні танки ХТ-130 надходили на озброєння рот бойового забезпечення механізованих, а потім і танкових бригад. З 1935 року — на озброєння окремих хімічних танкових батальйонів. Останніми, у свою чергу, укомплектовувалися хімічні танкові бригади. До 1939 року в Червоній Армії було три таких бригади — на Далекому Сході, в Поволжі і в Московському військовому окрузі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ХТ-130 \ ХТ-133 Легкий химический танк [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Химический танк ХТ-130/ХТ-133 [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Огнеметные танки | СССР [Архівовано 9 листопада 2019 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |